Мене тато прогнав і прокляв,<br />
бо у мене дитина од "гоя".<br />
Він казав, щоб упала земля<br />
Попід нами, Оленко, з тобою.

Тато мій! Він такий старий,<br />
Як помовклі листки талмуду.<br />
Плаче він: "Ой на доньчин гріх<br />
Будуть з мене сміятися люди.

О, прокляте, прокляте дівча,<br />
Не хватило для неї єврея".<br />
І у нього сльози в очах,<br />
В бороді – срібляному інеї.

Мама плаче: "У неї Оленка,<br />
Не Дебора, не Лія й не Хана".<br />
Ах я знаю, для мами сивенької<br />
Це велика, велика драма.

Моя рідна стара матусю!<br />
В неї руки в лушпинні від риби,<br />
Бо вона куховарити мусить,<br />
Заробляти шматочки хліба.

А в Оленки синь у очах<br />
І русяво-біле волосся.<br />
Що то скаже моє дівча<br />
На запитання "нація" гостре.

І не може тато простить,<br />
Що у мене дитина од "гоя".<br />
Ну, а мама сказала: "Ти<br />
Та прийшла б коли-небудь із "тою"".