І

В душі моїй горить блиск щастя і надій,<br />
І сміхом радості моє обличчя сяє.<br />
Ні, маю на лиці я посміх не такий,<br />
Коли моя душа в собі печаль ховає.

2

Не довго променюсь я радісним лицем,<br />
Бо гасне сміх, в душі лишивши жаль, мов кару.<br />
Так захід сонця млу поймає багрецем,<br />
Холодну і смутну оздоблюючи хмару.

3

Купуєм щастя ми ціною мук і бід,<br />
Незгода почувань терзає дух людини,<br />
Але, опалений промінням сонця, цвіт<br />
Іще жадливіш п'є холодних рос краплини.

4

Ох, насолод життя найкраще той зазна,<br />
Хто сприйме молодим дари щасливі долі,<br />
А той, чиє чоло вкриває сивина,<br />
В минулім хай живе!.. Минуле гоїть болі.

5

Надгробцем перед ним закрите майбуття,<br />
Він так, як змолоду, не вчує насолоду.<br />
Мов сонце взимку,— блиск одрад його життя<br />
Осяє хмуру млу, та не розтопить льоду.

1826

Перекладач: Микола Бажан