МАСКАРАД<br />
Віршована драма в 4-х діях<br />
ДІЙОВІ ОСОБИ:<br />
Арбенін Євгеній Олександрович<br />
Ніна, його дружина<br />
Князь Звєздич<br />
Баронеса Штраль<br />
Казарін Афанасій Павлович<br />
Шпріх Адам Петрович<br />
Маска<br />
Чиновник<br />
Гравці<br />
Гості<br />
Слуги та служниці

ДІЯ ПЕРША<br />
СЦЕНА ПЕРША<br />
ВИХІД ПЕРШИЙ<br />
Гравці, князьЗвєздич, Казарін та Шпріх.<br />
Біля стола мечугь банк і понтирують... Навкруги стоять.<br />
1-й понтер<br />
Іван Ілліч, дозволите поставить?<br />
Банкомет<br />
Будь ласка.<br />
1-й понтер<br />
Ставлю сто.<br />
Банкомет<br />
Гаразд.<br />
2-й понтер<br />
Ну, добра путь!<br />
3-й понтер<br />
Годиться щастя вам поправить,<br />
А семпелями кепсько...<br />
4-й понтер<br />
Треба гнуть.

3-й понтер<br />
Пусти.<br />
2-й понтер<br />
На всі?.. Печеться!<br />
4-й понтер<br />
Послухай, голубе, хто в наші дні не гнеться.<br />
Тому ні в чому не ведеться.<br />
3-й понтер (тихо до першого)<br />
Пильнуй як слід.<br />
Князь Звєздич<br />
Ва-банк.<br />
2-й понтер<br />
Ох, князю, знов!<br />
При грі не гнівайтесь, бо гнів псує нам кров.<br />
Князь<br />
З порадами до інших ви зверніться.<br />
Банкомет<br />
Убита.<br />
Князь<br />
Чорт!<br />
Банкомет<br />
Прошу вас, пане, заплатить!<br />
2-й понтер (глузливо)<br />
Ви, бачу, в запалі готові все спустить.<br />
Що, еполети дорогі ці?<br />
Князь<br />
Я з честю їх дістав, —— і вам їх не купить.<br />
2-й понтер (крізь зуби, виходячи)<br />
Пораду все ж прийміть:<br />
Скромнішим бути слід у вашім віці.

(Князь, випивши склянку лимонаду, сідає осторонь<br />
і замислюється).<br />
Шпріх (підходить із співчуттям)<br />
Потрібні гроші, князь?.. Я дам вам залюбки,<br />
Проценти незначні... а ждатиму віки.<br />
(Князь холодно вклоняється й відвертається.<br />
Шпріх, незадоволений, відходить.)<br />
ВИХІД ДРУГИЙ<br />
А р б е н і н та інші.<br />
А р б е н і н входить, вклоняється, підходить до столу; потім робить<br />
знаки й відходить з Казаріним.<br />
А р б е н і н<br />
Ну що, Казарін, ти вже кинув грати?<br />
Казарін<br />
Дивлюсь от на гравців.<br />
А ти став барином, — одружений, багатий,<br />
І вже забув своїх товаришів.<br />
Арбенін<br />
Так, довгий час не був я з вами.<br />
Казарін<br />
Ділами зайнятий?<br />
Арбенін<br />
Коханням — не ділами.<br />
Казарін<br />
На балах з жінкою?<br />
Арбенін<br />
Ні.<br />
Казарін<br />
Граєш?

Арбенін<br />
Ні, затих.<br />
Але нові тут є. Хто франтик цей?<br />
Казарін<br />
Це Шпріх.<br />
Адам Петрович... Що, вас познайомить, може?<br />
(Шпріх підходить і вклоняється).<br />
Мій давній приятель, — рекомендую вам, —<br />
Арбенін.<br />
Шпріх<br />
Я вас знаю.<br />
Арбенін<br />
Ні, здається, нам<br />
Стрічатись не доводилося.<br />
Шпріх<br />
Боже!<br />
Я стільки чув про вас у світі, —— се і те, —-<br />
Що познайомитись давним-давно жадаю.<br />
Арбенін<br />
Про вас нічого я, на жаль, не чув; проте<br />
Від вас самих тепер почую все, гадаю.<br />
(Розкланюються знову. Шпріх, зсудомивши кислу міну,<br />
відходить).<br />
Ну, бачив я потвор... Але такої все ж<br />
І в жарт ніхто вигадувать не схоче.<br />
Злоблива посмішка, немов стеклярус очі, —<br />
Неначе і не чорт, та й не людина теж.<br />
Казарін<br />
Ех, братіку, що зовнішня личина?<br />
Нехай він буде й чорт, —— потрібна це людина.<br />
Звернись, — він гроші враз вийма,<br />
Якої нації, — нікому не відомо,<br />
Говорить мовами всіма, —

Жид, певне... та дарма.<br />
Скрізь має справи він і всюди, наче дома,<br />
Вік заклопотаний, мабуть, не без причин,<br />
Побитий був; з безбожником безбожник,<br />
З ченцями — єзуїт, тут, поміж нас, — картьожник,<br />
А з чесними людьми — щонайчесніший він.<br />
Ну, словом, ти його полюбиш очевидно.<br />
Арбенін<br />
Портрет хвалю, — оригінал огидний!..<br />
А той вусань, — хто він, скажи мені?<br />
Звичайно, відставний коханець?<br />
Наводить штучний він рум'янець,<br />
Крамничок модних гість, бував на чужині,<br />
І, певна річ, герой... в пустелі...<br />
Та ще стріляє добре в ціль.<br />
Казарін<br />
Так... у полку служив і вигнаний звідтіль<br />
Був за дуель... Ні, зрікся був дуелі;<br />
Убійником боявся надто стать<br />
Та й матір строгу мав. Втім, років через п'ять<br />
Стрілився, слід сказать,<br />
Як знов дійшлося до картелі.<br />
Арбенін<br />
Ну, а маленький, що пройшов<br />
Усміхнений, — розпатланий страшенно?<br />
З хрестом і табакеркою...<br />
Казарін<br />
Трущов.<br />
Створіння то неоціненне.<br />
Сім років в Грузії служив, —<br />
Був посланий з якимось генералом,<br />
Там спотайна когось, казали, вбив,<br />
Сидів пять років під началом<br />
І хрест на шию заробив.

Арбенін<br />
Та й перебірливі ж ви на нові знайомства!<br />
Гравці (гукають)<br />
Казарін, Афанасій Павлович, сюди!<br />
Казарін<br />
Іду.<br />
(З удаваним співчуттям).<br />
Жахливий приклад віроломства!<br />
Ха-ха-ха-ха.<br />
1-й понтер<br />
Скоріш.<br />
Казарін<br />
Біда якась? Зажди!<br />
(Жвава розмова поміж гравців, потім вони заспокоюються.<br />
Арбенін помічає князя Звєздича й підходить.)<br />
Арбенін<br />
Ви, князю? Тут? І може, вже й не раз?<br />
Князь (незадоволено)<br />
Те саме щойно я хотів спитать у вас.<br />
Арбенін<br />
Ваш відповіт я попереджу, князю:<br />
Давно знайомий тут, я часто в кожнім разі<br />
Дивився з подивом німим,<br />
Як колесо фортуни діє, —<br />
Один вщасливлений, а інший вбитий ним.<br />
Я бачив тут відчай, і радість, і надію,<br />
Та заздрощів чи співчуття не знав.<br />
Щасливих неуків життя спостерігав, —<br />
Душею щирих юнаків, котрих^етою<br />
Була колись єдина лиш любов.<br />
Вони тут гинули передо мною.<br />
І от, судилось це мені побачить знов.

Князь (зворушено беручи його заруку)<br />
Я вщент програвся.<br />
Арбенін<br />
Бачу. Що ж, стрілятись?<br />
Князь<br />
О, я у розпачі!<br />
Арбенін<br />
Є дві лише путі:<br />
Заприсягтись до карт повіки більш не братись,<br />
Чи сісти знов... Та мавши на меті<br />
У них тут виграшів уперто домагатись,<br />
Забути треба честь, родину, — все в житті.<br />
Вам треба вивчити і оцінить доцільно<br />
Всі ваші здібності і душу; по частках<br />
Розкласти їх; навчитись ясно й вільно<br />
Думки і наміри угадувать і в очах<br />
Суперників; віддати роки,<br />
Щоб вправності набути рук,<br />
Закон, людей, — все зневажать, забути спокій,<br />
Дні думать, ночі грать, мук зазнавать жорстоких,<br />
І щоб ніхто не бачив ваших мук,<br />
Не зраджувать себе, коли противник вправний<br />
От-от вас оганьбить, і знищить, може, вкрай;<br />
Не червоніть, коли вам скажуть явно:<br />
"Шахрай".<br />
(Мовчання. Князь, хвилюючись, ледве слухає його.)<br />
Князь<br />
Що, що мені робить?<br />
Арбенін<br />
Мене ви не питайте.<br />
Князь<br />
А може, щастя я..<br />
Арбенін<br />
Ні, щастя тут не ждіть.

Князь<br />
Я все програв, усе... Порадьте, що робить?<br />
Арбенін<br />
Я не даю порад.<br />
Князь<br />
Ну, сяду..<br />
Арбенін (раптом бере його за руку)<br />
Я сяду замість вас. Ви молоді ще, — був<br />
Колись і я такий, як ви, юначе,<br />
Зухвалий, необачний і гарячий,<br />
Якби тоді...<br />
(спиняється)<br />
розважне слово я почув,<br />
То...<br />
(Дивиться на нього пильно. Змінивши тон).<br />
Мені на щастя руку дайте сміло<br />
І край,<br />
А далі вже не ваше діло.<br />
(Підходить до стола; йому дають місце).<br />
Дозвольте карту інваліду.<br />
Дізнатись хочу я, що скаже нам судьба, —<br />
Чи дасть теперішнім улюбленцям без сліду<br />
Старого розчавить раба.<br />
Казарін<br />
Не витримав, — заграла кров шалена.<br />
(Тихо). Ну, покажи їм крам лицем.<br />
Пізнає молодь хай зелена,<br />
Як з давнім мірятись гравцем.<br />
Гр а в ц і<br />
Будь ласка, вам і карти в руки, — ви хазяїн,<br />
Ми гості...<br />
1-й понтер (на вухо до другого)<br />
Стережись, це не абихто сів.

Не до душі мені цей Ванька Каїн,<br />
Не притузив би він моїх тузів,<br />
(Гра починається; всі товпляться навколо стола, іноді різні<br />
вигуки, на протязі дальшої розмови дехто з гравців похмуро<br />
відходить від стола.<br />
(Шпріх відводить на авансцену Казаріна).<br />
Шпріх (лукаво)<br />
Ну, наче грім упав на всю юрбу гравців.<br />
Казарін<br />
Завдасть він їм на місяць страху.<br />
Шпріх<br />
ттт м Видно,<br />
Що майстер.<br />
Казарін<br />
Був.<br />
Шпріх<br />
Був? А тепер?<br />
Казарін<br />
Тепер<br />
Він одружився, став багатий і солідний.<br />
Ягнятком дивиться, та в ньому звір не вмер.<br />
Натура, кажуть, здатна кожна<br />
Переломить себе. Авжеж, дурним скажіть!<br />
Удати й ангела святого можна,<br />
А чорт, проте, в душі сидить.<br />
Ти перед ним...<br />
(Ударивши його по плечу)<br />
Хоч, може, й немовлятко,<br />
А і в тобі сидить десь чортенятко.<br />
(Двоє гравців, жваво розмовляючи, підходять.)<br />
1-й гравець<br />
Казав же я тобі...

2-й гравець<br />
Що вдієш, брат,<br />
Я ж хитрував при кожнім ході.<br />
Та бач, — коса на камінь, — всіх підряд!..<br />
Ганьба та й годі.<br />
Казарін (підходить)<br />
Що там у вас? Не до снаги, мабуть?<br />
1-й гравець<br />
Арбенін ваш мастак.<br />
Казарін<br />
Та ні, не може буть?<br />
(Хвилювання біля стола поміж гравцями).<br />
3-й гравець<br />
Ста тисяч може він, гнучи отак, доп'ясти.<br />
4-й гравець (набік)<br />
Обріжеться...<br />
5-й понтер<br />
Побачим.<br />
Арбенін (встаючи)<br />
Баста.<br />
(Бере золото, відходить, інші залишаються біля столу; Казарін<br />
та Шпріх так само біля столу. Арбенін мовчки бере за руку<br />
князя й віддає йому гроші; Арбенін блідий).<br />
Князь<br />
Вік пам'ятатиму. Мені життя<br />
Урятували ви.<br />
Арбенін<br />
І гроші всі так само.<br />
(Гірко)<br />
А що дорожче — до пуття,<br />
Мабуть, не знаємо ми, князю, з вами.

Князь<br />
Велика жертва це від вас мені.<br />
Арбенін<br />
Пусте!<br />
Радий нагоді був я кров розхвилювати<br />
І розтривожити свій розум; через те<br />
Я грати сів — як в бій ідуть солдати.<br />
Князь<br />
Але програти ви могли.<br />
Арбенін<br />
Я?.. Ні... ті дні щасливі одійшли.<br />
Я бачу наскрізь все... їх тонкощі всі знаю,<br />
І от чому тепер я вже не граю.<br />
Князь<br />
Прийнять не хочете подяку ви мою.<br />
Арбенін<br />
По честі кажучи, подяк я не терплю.<br />
Я зобов'язаний ніколи і нікому<br />
Не був нічим; коли ж платив добром, —<br />
Ніяк не з приязні, а просто лиш у тому<br />
Вбачав потребу й зиск разом.<br />
Князь<br />
Не вірю вам.<br />
Арбенін<br />
Хто ж силує вас вірить?<br />
До цього я давно вже звик. А втім,<br />
Коли б не лінощі, почав би лицемірить,<br />
Але, даруйте, годі з тим.<br />
(Помовчавши),<br />
Розвіятись годилося б. Можливо,<br />
Ви не від того теж? Сьогодні маскарад<br />
У Енгельгардта.

Князь<br />
Так.<br />
Арбенін<br />
Поїдем?<br />
Князь<br />
Залюбки.<br />
Арбенін (убік)<br />
В юрбі спочину я.<br />
Князь<br />
Там женщини є — диво!<br />
І, кажуть, там бувають потайки...<br />
Арбенін<br />
Хай кажуть, — нам яке до того діло?<br />
У масках рівні всі чини.<br />
У маски ні звання, ні серця — тільки тіло.<br />
Коли під маскою не видно лиць, — вони<br />
З чуттів скидають маску сміло.<br />
(Виходять).<br />
вихід ТРЕТІЙ<br />
Ті самі, крім Арбеніна й князя Звєздича.<br />
1-й гравець<br />
Забастував до речі він... для нас.<br />
2-й гравець<br />
Хоч би отямитись нам дав хоч трохи, клятий?<br />
Слуга (входить)<br />
Вечерю подано...<br />
Хазяїн<br />
Панове, прошу вас!<br />
Шампанське хай вам відшкодує втрати.<br />
(Виходять).

Шпріх (сам)<br />
З Арбеніним зійтися ближче слід...<br />
І повечерять непогано...<br />
(Приставивши пальця до лоба)<br />
Втім... повечеряю... часу мені ще стане, —<br />
І в маскарад майну за ними вслід.<br />
(Виходить і розмовляє сам із собою).<br />
СЦЕНА ДРУГА<br />
Маскарад<br />
ВИХІД ПЕРШИЙ<br />
Маски, Арбенін, згодом князь 3 в є з д и ч.<br />
Юрба проходить по сцені вперед і назад. Ліворуч канапа.<br />
Арбенін (входить)<br />
Даремно скрізь розваг шукаю; нецікава<br />
Передо мною ця юрба гуде, мов рій.<br />
У серці холодно і спить моя уява:<br />
Усі чужі мені, і я усім чужий.<br />
(Князь підходить, позіхаючи).<br />
Ось покоління вам сучасне!<br />
Та чи такий був я колись, в його літа?<br />
Що, князь, не трапилось створіння вам прекрасне?<br />
Князь<br />
Час тільки марно проліта.<br />
Арбенін<br />
А ви бажаєте, щоб щастя вас ловило?<br />
Це щось нове... У світ годилося б пустить.<br />
Князь<br />
Розумних масок тут нема.<br />
Арбенін<br />
О, не скажіть!<br />
Безмовна маска — сфінкс, а балакуча — мила.

Ви вільні посмішці її, словам<br />
Надати значення, якого вам завгодно.<br />
Ось, приміром, погляньте, там —<br />
Як виступає благородно<br />
Туркеня та, висока і ставна!<br />
Як груди дихають їй пристрасно й природно!<br />
А знаєте ви, хто вона?<br />
Можливо, горда це графиня чи княжна,<br />
Діана в світі цім... Венера в маскараді,<br />
Що завтра ввечері, можливо, тайкома,<br />
На півгодини вас відвідає сама.<br />
Ви, князю, будете у всіх випадках раді.<br />
(Виходить).<br />
вихід ДРУГИЙ<br />
Князь та жіноча маска.<br />
Одне доміно підходить і спиняється; князь стоїть замислений.<br />
Князь<br />
Все так це... на словах, — однак<br />
Спливає час, а я все позіхаю.<br />
Та ось іде одна... дай господи!<br />
(Одна маска відділяється й ударивши його по плечу).<br />
Маска<br />
Князь<br />
І навіть добре, чи не так?<br />
Маска<br />
1 те, що думав ти, мені не таємниця.<br />
Князь<br />
Тоді щасливіша за мене ти, ручусь!<br />
(Зазирає під маску).<br />
Одначе ротик — я клянусь! —-<br />
Прегарний в цеї чарівниці.

Маска<br />
Тобі до серця я? Тим гірше це...<br />
Князь<br />
Кому?<br />
Маска<br />
Одному з нас.<br />
Князь<br />
Проте я не збагну, чому?<br />
Ні, віщуваннями мене ти не злякаєш.<br />
Не строю з себе мудреця,<br />
Та пізнаю, хто ти.<br />
Маска<br />
То ти, виходить, знаєш,<br />
Скінчиться чим розмова ця?<br />
Князь<br />
Розійдемось, поговоривши.<br />
Маска<br />
Браво!<br />
Князь<br />
Ліворуч ти, а я направо.<br />
Маска<br />
А що, коли я тут навмисно, щоб хоч мить<br />
З тобою бачитись і говорить?<br />
А що, як я скажу, що присягатись будеш<br />
Мені ти в тім, що вік мене вже не забудеш,<br />
І будеш рад мені віддати все життя<br />
За те, щоб з вуст моїх почути в мить останню,<br />
Коли, мов привид, зникну я,<br />
Єдине слово: до стрівання!<br />
Князь<br />
Розумна маска ти, — а слів не бережеш.<br />
То знаєш ти мене? Я хочу знати теж.

Ти! Безхарактерний, лихий, ти все від'ємне<br />
В собі поєднуєш, що має ця юрба.<br />
В тобі однім відбилася доба, —<br />
Доба теперішня — блискуча і нікчемна.<br />
Боїшся пристрастей, жадаючи утіх,<br />
Сам хочеш знати все, а жертв — о, ні! не знаєш,<br />
Людей без гордощів, без серця зневажаєш, —<br />
Сам — іграшка людей таких.<br />
О, знаю я тебе!<br />
Князь<br />
Мені ти лестиш, маско.<br />
Маска<br />
Ти лихо чиниш всім.<br />
Князь<br />
Можливо, мимохіть.<br />
Маска<br />
Не знаю! Вислухай, будь ласка,<br />
Ще річ одну: жінкам не слід тебе любить.<br />
Князь<br />
Любов!.. її я не шукав.<br />
Маска<br />
Шукать не вмієш.<br />
Князь<br />
Або стомивсь шукать.<br />
Маска<br />
А що, коли за мить<br />
До тебе з'явиться вона, щоб полонить,<br />
Невже нечулим ти лишитися посмієш?<br />
Князь<br />
Та хто ж вона?.. Звичайно, ідеал?

Маска<br />
Ні, женщина... а далі, що за діло?<br />
Князь<br />
То покажи її... з'являється хай сміло.<br />
Маска<br />
Не мало хочеш ти, вгамуй шаленства пал.<br />
(Якусь мить мовчання).<br />
Не вимагатиме вона признань, зітхання,<br />
Ні сліз гірких, ні полум'яних слів...<br />
Але клянись лишити намагання<br />
Дізнатись, хто вона... і разом з тим<br />
Мовчать.<br />
Князь<br />
Клянусь землею й небесами,<br />
І честю я клянусь!<br />
Маска<br />
Гляди ж! Тепер ходім<br />
І пам'ятай, — не жарти поміж нами.<br />
(Виходять попід руки).<br />
вихід ТРЕТІЙ<br />
Арбенін та дві маски.<br />
Арбенін тягне за руку чоловічу маску.<br />
Арбенін<br />
Це клевета! Це неможливо!<br />
Не знаю, пане, хто ви єсть,<br />
Та ви мою сплямили честь.<br />
Ви знаєте, хто я?<br />
Маска<br />
Я знаю, ким були ви.<br />
Арбенін<br />
Скидайте маску! Вийшов час!..<br />
Ви дієте безчесно, пане!

Навіщо вам? Лице моє незнане<br />
Вам, як і маска. Сам я вперше бачу вас.<br />
Арбенін<br />
Не вірю! Надто ви злякались! Забирайтесь!<br />
Я навіть гніватись на вас соромлюсь, — пріч!<br />
Маска<br />
Я йду. Проте, ви начувайтесь!<br />
Нещастя з вами станеться сю ніч.<br />
(Зникає в юрбі).<br />
Арбенін<br />
Стривайте!.. Зник... От, Бог наслав злоріку!<br />
Цей боягуз... хтось з ворогів, мабуть...<br />
А їх у мене скрізь без ліку.<br />
Ха-ха-ха-ха! Ну, що ж, бувай, щаслива путь!<br />
вихід ЧЕТВЕРТИЙ<br />
Шпріх та Арбенін<br />
Шпріх з'являється. На канапі сидять дві жіночі маски. Хтось<br />
підходить і інтригує, бере за руку... одна виривається й виходить;<br />
з руки її падає браслет.<br />
Шпріх<br />
Кого ви тут безжально так тягали.<br />
Мосьє Арбенін?<br />
Арбенін<br />
Так... я жартував...<br />
Мій приятель...<br />
Шпріх<br />
Звичайно, жартували<br />
Не жартома ви з ним... на вас він нарікав.<br />
Арбенін

Шпріх<br />
Якась там маска.<br />
Арбенін<br />
Слух на диво<br />
У вас.<br />
Шпріх<br />
Все чую, так... та до чужих я справ<br />
Втручатись не люблю, і все мовчу...<br />
Арбенін<br />
Можливо...<br />
То ви не знаєте?.. Ну, сором, особливо<br />
Про це...<br />
Шпріх<br />
А що таке?<br />
Арбенін<br />
Ні, я пожартував.<br />
Шпріх<br />
Скажіть...<br />
Арбенін<br />
У вас жона красуня тут найкраща?<br />
Шпріх<br />
Ну, що ж?..<br />
Арбенін (змінившитон)<br />
А їздить ще до вас смуглявий той вусань?<br />
(Насвистує пісню й виходить).<br />
Шпріх (сам)<br />
А щоб тобі засохла паща!<br />
Смієшся з мене ти, а сам от-от рогань.<br />
(Зникає в натовпі).

ВИХЩ П'ЯТИЙ<br />
1-а маска, сама.<br />
1-а маска, схвильована, швидко входить і падає на канапу.<br />
1-а маска<br />
Ах, серце вистрибне... Він маску міг зірвати!<br />
О, боже мій, як збутися біди?<br />
Та ні, він не впізнав... Не міг він і гадати,<br />
Що женщина, перед якою світ завжди, —<br />
Нехай і заздрячи, схилявся з дивуванням, —<br />
Нараз, в запалі самозабуття<br />
Йому на шию кинеться з благанням<br />
На неї зглянутись; палаючи коханням,<br />
Зухвало скаже: я твоя!<br />
Цієї тайни він ніколи не пізнає...<br />
Нехай... Не хочу я... Та він жадає<br />
На згадку в мене взять собі якийсь предмет...<br />
Цей перстень.., Ні... Це риск, крий боже!<br />
(Помічає долі браслет і підіймає).<br />
От щастя! Боже мій! Загублений браслет!<br />
Емаль і золото... Віддам йому... Не зможе<br />
Він з ним знайти мене...<br />
вихід шостий<br />
1-а м а с к а та князь 3 в є з д и ч.<br />
Князь з лорнетом квапливо продирається.<br />
Князь<br />
Так... Справді, ось вона.<br />
Між тисяч інших я тепер її впізнаю.<br />
(Сідає на канапу й бере її за руку).<br />
О, ти не зникнеш, ні!..<br />
Маска<br />
І наміру не маю.<br />
Князь<br />
Я хочу бачить вас.

Ах, думка ця смішна.<br />
Я перед вами, тут.<br />
Князь<br />
Недобрий жарт. Я знаю<br />
Твій намір жартувать, — я іншого жадаю.<br />
Якщо зречешся ти негайно, вмить,<br />
Мені красу свою явить,<br />
То я зірву лукаву цю личину,<br />
Я силоміць...<br />
Маска<br />
От і збагни мужчину!<br />
Ви невдоволень.. Замало вам того,<br />
Що я люблю вас... Ні, вам хочеться всього,<br />
Мене знеславити ви маєте бажання,<br />
Щоб, стрівши десь на балі, на гулянні,<br />
Про цю смішну пригоду розказать<br />
Всім друзям, сміючись, могли ви?<br />
І, щоб розвіять їх сумніви,<br />
Промовить: ось вона... і пальцем показать?<br />
Князь<br />
Запам'ятаю я твій голос...<br />
Маска<br />
Справжнє чудо!<br />
Та в ста жінок — ручусь! — сто голосів таких<br />
Вас засміють, — зверніться лиш до них;<br />
Втім, це до речі, навіть, буде.<br />
Князь<br />
Та щастя повного не маю я...<br />
Маска<br />
Не знать!<br />
За те, що маску цю не хочу я скидать,<br />
Вам, може, долю слід благословлять.

Що, як стара я і гидка?.. Яку ви міну<br />
Мені зсудомите?<br />
Князь<br />
А, хочеш ти злякать!<br />
Та чари знаючи твої наполовину,<br />
Чи можна ж решти не вгадать?<br />
Маска (хоче йти)<br />
Прощай...<br />
Князь<br />
О, ні! Лиши на спогад щось про себе...<br />
Невже, мов тінь, ти зникнеш так з очей?<br />
Нема жалю до мене в тебе?<br />
Маска (відійшовши два кроки)<br />
Мені вас жаль... Гаразд, браслет візьміть оцей.<br />
(Кидає браслет долі, поки він його підіймає, вона зникає<br />
в юрбі).<br />
вихід сьомий<br />
Князь, згодом Арбенін.<br />
Князь (він даремно шукає її очима)<br />
Так ошукать!.. Жалю я справді вартий.<br />
Немає...<br />
(Побачивши Арбеніна)<br />
А...<br />
Арбенін (ідезамислений)<br />
Хто цей лихий пророк?<br />
Мене він знає, так... І не були то жарти.<br />
Князь (підходячи)<br />
На користь був мені недавній ваш урок.<br />
Арбенін<br />
Радію щиро я...

Князь<br />
Та щастя налетіло<br />
Само і вмить...<br />
Арбенін<br />
А з щастям завжди так.<br />
Князь<br />
І ледь його схопив я, мислячи: от діло!<br />
Воно...<br />
(дме на долоню)<br />
Тепер собі сказать я можу сміло:<br />
Коли це все не сон, то дурень я й дивак.<br />
Арбенін<br />
Щоб заперечувать, потрібно більше знати.<br />
Князь<br />
Ви все жартуєте... Порадьте, що почати.<br />
Послухайте...<br />
(Кілька слів на вухо).<br />
Ну, як не вразитись мені?<br />
Хитрійка вирвалась — і ось...<br />
(Показує браслет)<br />
Мов уві сні.<br />
Такий сумний кінець...<br />
Арбенін (посміхаючись)<br />
А почали не зле ви.<br />
Так. Покажіть мені браслет.<br />
Князь<br />
Будь ласка, ось.<br />
Арбенін<br />
Десь бачив ніби я подібний... А! Стривайте!<br />
Та ні, не може буть... Здалось.

Князь<br />
Де відшукать її?<br />
Арбенін<br />
Та ось вам, вибирайте, —<br />
Тут сила їх... між них десь і вона.<br />
Князь<br />
А що, як ні?<br />
Арбенін<br />
Дарма, ще знайдеться одна,<br />
її ви й підхопіть... а ні, то уявляйте.<br />
Князь<br />
Ні, з цим браслетом я знайду її, — сама<br />
Вона дала його...<br />
Арбенін<br />
Що ж, зробимо два тури.<br />
Але, якщо вона не зовсім дура,<br />
То тут її і сліду вже нема.<br />
СЦЕНА ТРЕТЯ<br />
ВИХІД ПЕРШИЙ<br />
Арбенін входить; слуга.<br />
Арбенін<br />
Минув ще вечір... мов туман, мов чад.<br />
Ще мерехтить в моїй уяві<br />
Строкатий набрід цей, — увесь цей маскарад,<br />
Розмови, лиця нецікаві...<br />
І що я там робив — лиш здумать зволь!<br />
За інших мріяв, як поети,<br />
Порівнював даровані браслети,<br />
Чужі відгадував думки і таємниці...<br />
Не до лиця подібна роль<br />
В моєму віці.

(До слуги).<br />
Приїхала вже пані?<br />
Слуга<br />
Ні.<br />
Арбенін<br />
Коли ж?<br />
Повинна бути?<br />
Слуга<br />
Велено чекати<br />
В дванадцять.<br />
Арбенін<br />
Так. А зараз дві вже, не раніш.<br />
Чи там вона лишилась ночувати?<br />
Слуга<br />
Цього не знаю, пане.<br />
Арбенін<br />
Ніби? Ну,<br />
Іди. Свічу постав на стіл. Гукну.<br />
(Слуга виходить; він сідає в крісло).<br />
вихід ДРУГИЙ<br />
Арбенін (сам)<br />
Бог справедливий, і мене спіткало<br />
Те лихо, що його немало<br />
Завдав я іншим без жалю.<br />
Чужі жінки мене чекали так, бувало.<br />
Як от чекаю я свою.<br />
Поміж примхливиць безоглядно<br />
І марно юність я прожив.<br />
Мене любили пристрасно, незрадно,<br />
Я жодну з них ніколи не любив.<br />
Ще в зародку роман, а знав я вже розв'язку,

Й слова любові говорив<br />
Новим серцям, як няня казку.<br />
І тяжко стало й сумно жить!<br />
Тоді мені порадив хтось лукаво<br />
Женитись, щоб святе вже мати право<br />
Анікогісінько на світі не любить.<br />
І от, дружину я знайшов... І без вагання<br />
Створіння це прекрасне, мов зоря.<br />
Неначе жертву на заклання,<br />
Я без жалю повів до вівтаря.<br />
Та враз забутий звук в мені почувся,<br />
В змертвілу душу я свою<br />
Поглянув і відчув, що я її люблю.<br />
І — сором мовити... жахнувся,<br />
І марні мрії та любов<br />
У грудях знов буяють на просторі.<br />
Човен розбитий вщент, я кинутий у море...<br />
Чи повернусь у пристань знов?<br />
(Замислюється).<br />
ВИХІД ТРЕТІЙ<br />
Арбенін та Ніна.<br />
Ніна входить навшпиньках і, підійшовши, потихеньку цілує його<br />
в чоло.<br />
Арбенін<br />
Ах, здрастуй, Ніно, ти... Однак...<br />
Давно вже час...<br />
Ніна<br />
А що, хіба так пізно?<br />
Арбенін<br />
Я вже годину жду.<br />
Ніна<br />
Невже?<br />
Арбенін<br />
Приблизно-<br />
го

Ніна<br />
Ти милий мій...<br />
Арбенін<br />
А думаєш... дивак?<br />
Він жде мене... а я...<br />
Ніна<br />
Ну, ось... отак.<br />
Ти щоразу: похмурий, грізний, — нене!<br />
Ніяк тобі не догодиш.<br />
Смутний, коли не поруч мене,<br />
А стрінемось, — бурчиш.<br />
Скажи одверто: Ніно,<br />
Кинь світ!.. І жити стану я<br />
Для тебе лиш; пощо якийсь мужчина,<br />
Що дні марнує і життя, —<br />
Бульварний франт, затягнений в корсеті,<br />
Щодня з тобою десь на балі чи в балеті,<br />
А я на день годину лиш якусь<br />
З тобою можу мовить слово.<br />
Скажи мені це — я готова:<br />
Покину все, — бали і моду<br />
І осоружну цю свободу.<br />
Скажи як другові мені це.". Та дарма,<br />
Мене уява так заколисала...<br />
Щоправда любиш ти мене, але так мало,<br />
Що й не ревнуєш, хоч би трішки, тайкома.<br />
Арбенін (посміхаючись)<br />
Що ж діяти? Я ревнувать не вмію,<br />
Та це і смішно...<br />
Ніна<br />
Розумію.<br />
Арбенін<br />
Ти гніваєшся?

Ніна<br />
Ні, я не корю.<br />
Арбенін<br />
То засмутилась?<br />
Ніна<br />
Ні, я тільки говорю,<br />
Що ти мене не любиш.<br />
Арбенін<br />
Ніно!<br />
Ніна<br />
Що ви?<br />
Арбенін<br />
Стривай... одної долі нас окови<br />
Навік з'єднали... і судити не мені,<br />
Була це помилка чи ні.<br />
(Притягає її до себе на коліна й цілує).<br />
Ти молода. Життя велика книга<br />
Для тебе ще нечитана скрижаль,<br />
Ти не відчула на собі кормиги<br />
Добра і зла; перед тобою вдаль<br />
Шляхів лежить багато.<br />
І вільна ти собі з них будь-який обрати.<br />
Минуле ж в тебе, мов кришталь.<br />
Не знаючи мене й себе так само,<br />
Ти віддалась мені і любиш, вірю я,<br />
Та несвідомо, бавлячись чуттями,<br />
Пустуєш, мов дитя.<br />
А я люблю інакше, я все знаю,<br />
Все пережив, відчув, все зрозумів, пізнав...<br />
Любив... частіш ненавидів без краю<br />
І більше над усе страждав,<br />
Жадаючи всього — все потім зневажав я,<br />
То сам себе не визнавав я,<br />
То світ мене не визнавав.

І на житті своїм відчувши знак прокляття,<br />
Все став ще більше зневажать я,<br />
Й замкнув обійми для чуттів.<br />
Немало так спливло років.<br />
Про дні, отруєні пороком,<br />
Дні юного мого життя,<br />
З яким обуренням глибоким<br />
На грудях в тебе мислю я!<br />
Так, я колись тобі ціни не знав, нещасний.<br />
Та скоро черствості кора<br />
З душі злетіла і, мов промінь ясний,<br />
Моїм очам відкрився світ прекрасний,<br />
І я воскреснув для життя й добра.<br />
Але, буває, знов якісь ворожі сили<br />
Несуть мене у вир колишніх днів,<br />
Стирають з пам'яті й чуттів<br />
Твій зір ясний, твій образ, голос милий...<br />
У боротьбі з собою я тоді<br />
Стаю похмурим іноді.<br />
Боюсь зневажити тебе я приторканням,<br />
Боюсь, щоб стогін мій тебе не настрашив<br />
Чи зойк, породжений стражданням.<br />
Тоді говориш ти — мене він розлюбив.<br />
(Вона дивиться на нього ласкаво й гладить йому волосся).<br />
Ніна<br />
Чудна людина ти... так іноді ласкаво<br />
Ти про любов свою розказуєш мені,<br />
І голова твоя в огні,<br />
І мисль в очах сіяє жваво,<br />
І вірю я всьому тоді...<br />
Та часто...<br />
Арбенін<br />
Часто?<br />
Ніна<br />
Ні, та іноді!..<br />
і Лєрмонтов<br />
193

Арбенін<br />
Я серцем постарів — ти зовсім ще дитя,<br />
Та нас єднать могло б кохання.<br />
В твоєму віці вірив я<br />
Всьому без жодного вагання.<br />
Ніна<br />
О боже! Знов похмурий ти й лихий.<br />
Арбен ін<br />
Ні, ні... Щасливий я... Безумний! Знову<br />
На тебе сам я звів обмову.<br />
Далеко від юрби, з тобою, раю мій,<br />
Щасливий я... і твій.<br />
Творець тебе у нагороду<br />
З своїх небес послав мені.<br />
Забудьмо все тепер — образи і незгоду, —<br />
Непам'ять чорній давнині.<br />
(Цілує їй руки та раптом, помітивши, що на одній з них немає<br />
браслета, спиняється й блідне).<br />
Ніна<br />
Ти зблід, тремтиш... О, милий боже!<br />
Арбенін (схоплюється)<br />
Я? Ні.,. Де другий твій браслет? Нема?<br />
Ніна<br />
Згубила...<br />
Арбенін<br />
А! Згубила!<br />
Ніна<br />
Може,<br />
Знайдеться ще. А ні, — дарма.<br />
Завжди за двадцять п'ять карбованців дістану схожий.<br />
Арбенін (сам до себе)<br />
Згубила... О, яку тривогу я відчув.

Яке страшне в душі збудилось підозріння!<br />
Невже засліплений я був<br />
І час настав прозріння?<br />
Ніна<br />
Я не збагну... збентеженість твоя...<br />
Арбенін<br />
(склавши руки, гостро на неї дивиться)<br />
Згубила ти?<br />
Ніна (образившись)<br />
Ні, вигадала я.<br />
Арбенін (сам до себе)<br />
Але подібність!..<br />
Ніна<br />
Певне, я впустила<br />
Його в кареті. Ви звеліли б обшукать...<br />
Його я не посміла б, звісно, взять,<br />
Коли б хоч уявила...<br />
ВИХЩ ЧЕТВЕРТИЙ<br />
Ті самі й с л у г а.<br />
Арбенін<br />
(дзвонить, слуга входить). (До слуги).<br />
Уздовж і впоперек карету обшукай.<br />
Згубила пані там браслет... Ие дай<br />
Господь тобі прийти назад без нього!<br />
(До неї).<br />
Про честь мою, про щастя мова йде.<br />
(Слуга виходить). (Після паузи, до неї).<br />
Але, якщо він там браслета не знайде?..<br />
Ніна<br />
То в іншому він місці —ч— тільки й того.

Арбенін<br />
Де саме? Де? Ти знаєш?<br />
Ніна<br />
Вперше ви<br />
Такі скупі й суворі нині<br />
Щоб заспокоїть вас, новий<br />
Замовлю завтра я браслет у магазині.<br />
(Слуга входить)<br />
Арбенін<br />
Ну, що?.. Кажи, ти відшукав?<br />
Слуга<br />
Я винишпорив всю карету.<br />
Арбенін<br />
Ну?<br />
Слуга<br />
Там нема браслета.<br />
Арбенін<br />
Нема? А, я це знав.<br />
(Значний погляд на неї).<br />
Слуга<br />
Його згубили ви, звичайно, в маскараді.<br />
Арбенін<br />
А!.. В маскараді?.. То були ви там?<br />
вихід П'ЯТИЙ<br />
Ті самі, крім слуги.<br />
Арбенін (до слуги)<br />
Іди.<br />
(До неї).<br />
Невже так важко вам<br />
Було сказать про це раніш? Я радо

Просив би дозволу туди вас провести<br />
І мав би честь назад, додому відвезти.<br />
Я б вам не заважав ні пошлим упаданням,<br />
Ні пильним поглядом очей.<br />
З ким ви були?<br />
Ніна<br />
Спитайте у людей,<br />
Вони охоче вам складуть оповідання,<br />
Про все з подробицями, в лад<br />
З'ясують: з ким я розмовляла,<br />
Хто був, кому браслет подарувала.<br />
Дізнаєтесь про все ви краще у стократ,<br />
Аніж коли б самі примчали в маскарад.<br />
(Сміється).<br />
Сміятись хочеться, їй-богу!<br />
Не сором вам, не гріх?<br />
Хтозна-чого чинить тривогу.<br />
Арбенін<br />
Дай боже, щоб це був не твій останній сміх.<br />
Ніна<br />
О, якщо я терпіть це й далі маю,<br />
То не останній, запевняю.<br />
Арбенін<br />
Хто знає... Та на мить<br />
Спинись... Послухай, я смішний страшенно<br />
Тим, що люблю тебе так міцно, так шалено.<br />
Як тільки можна на землі любить.<br />
Та й що за діло? В інших є на світі<br />
Мільйони цілей та бажань, —<br />
У того є багатство на приміті,<br />
Той віддає наукам дань,<br />
Хто домагається чинів, хрестів — чи слави,<br />
Хто любить блиск юрби й забави,<br />
Подорожують ті, — тим гра хвилює кров;<br />
Я працював і грав, і по світах тинявся,

Зрадливу знав і дружбу і любов<br />
Та слави не зажив, чинів не домагався.<br />
У злиднях скнів, хоч був багатий перед тим,<br />
Усюди бачив зло, та, гордий, перед ним<br />
Ніколи не схилявся.<br />
Все, що в житті тепер приваблює мене,<br />
Це ти одна — створіння ніжне й чарівне,<br />
Твій зір ясний, краса, твоє кохання...<br />
Без них нема мені ні щастя, ні життя,<br />
Без них не мислю існування.<br />
Але коли обманутий був я...<br />
Обманутий... коли багато днів змія<br />
На грудях крилася у мене... коли точно<br />
Я відгадав... Сліпий... я стільки літ<br />
Осміюваний був заочно!..<br />
О!.. Я народжений на світ<br />
З душею й серцем наче лава:<br />
Допоки не розтопиться — тверда<br />
Вона, мов камінь... Та страшна забава<br />
З її потоком стрінутись, — тоді біда!<br />
Тоді даремні сподівання.<br />
Закону я на помсту не позву.<br />
Сам без жалю й вагання<br />
Життя своє й твоє порву.<br />
(Хоче взяти її за руку; вона відсахнулася)<br />
Ніна<br />
О, не підходь!.. Який страшний ти*..<br />
Арбенін<br />
Я? Страшний?<br />
Невже? Ні, ти жартуєш!.. Я смішний...<br />
Та смійтеся ж!.. Свого домігшися, для чого<br />
Тремтіти й бліднути? Кажіть, хто він такий, —<br />
Той маскарадний франт, коханець ваш щасливий?<br />
Нехай приходить, де він є?<br />
Усіх пекельних мук вкусить мені дали ви,<br />
Лише цієї нестає.

То ось яка підозра? Боже!<br />
І усьому браслет, один браслет вина!<br />
Але за це, повірте, може<br />
Вас осміять весь світ, не я одна.<br />
Арбенін<br />
Так, смійтесь з мене ви, усі сліпці нужденні, —<br />
Чоловіки довірливі й дурні,<br />
Котрих траплялося дурити і мені,<br />
Котрі, проте, живуть, немов святі блаженні<br />
В раю... але ти, раю мій,<br />
Прощай — небесний і земний,<br />
Прощай, я знаю все...<br />
(До неї).<br />
Все знаю!.. Геть від мене!<br />
Наївний, я гадав, що з каяттям вона<br />
Впаде до ніг мені, зворушена й смутна<br />
В усім признається... Ні, ні, почув гієни<br />
Я сміх... Та я забув би гнів,<br />
Коли б сльозу... сльозу побачив хоч єдину...<br />
Ніна<br />
Не знаю, хто на мене наклеп звів,<br />
Але прощаю вам; не відаю провини.<br />
На жаль, не поможу я вам нічим, —<br />
І, щоб розважить вас, неправди не повім.<br />
Арбенін<br />
О, замовчи!.. Прошу тебе... Благаю...<br />
Ніна<br />
Але невинна я... Нехай<br />
Мене скарає Бог, — послухай...<br />
Арбенін<br />
Годі, край!<br />
Все знаю, що ти скажеш...

Ніна<br />
Сил не маю<br />
Твої докори слухать... Я люблю<br />
Тебе, Євгеній...<br />
Арбенін<br />
Справді!.. Чари<br />
До речі ваші...<br />
Ніна<br />
Вислухай, молю...<br />
0 боже, та чого ж ти хочеш?..<br />
Арбенін<br />
Кари.<br />
Ніна<br />
Кого ж каратимеш?<br />
Арбенін<br />
О, прийде час<br />
1 ви здивуєтеся з того.<br />
Ніна<br />
Мене?.. Не зволікай...<br />
Арбенін<br />
Геройство не для вас.<br />
Ніна (зневажливо)<br />
Кого ж?<br />
Арбенін<br />
Ви боїтесь? За кого?<br />
Ніна<br />
Невже рокована я на неправий суд?<br />
Ці ревнощі... О ні, не розумію!<br />
Мене ти вб'єш цим... Я не вмію<br />
Просить... ти невблаганний... Але я і тут<br />
Тобі прощаю...

Арбенін<br />
Марний труд.<br />
Ніна<br />
Та є на небі Бог... Він не простить.<br />
Арбенін<br />
Жалію.<br />
(Вона в сльозах виходить).<br />
(Сам).<br />
О, женщина!.. Та знаю я давно<br />
Всіх вас, всі ваші ласки й дорікання...<br />
Нікчемне, втім, пізнання нам дано<br />
І дорого плачу я за навчання!..<br />
Та й за що їй було мене любить?<br />
Чи не за те, що вигляд в мене грізний?<br />
(Підходить до дверей дружини й слухає).<br />
Що робите там вона? Сміється чи вже спить?<br />
Ні, плаче. (Виходячи). Надто пізно.

ДІЯ ДРУГА<br />
СЦЕНА ПЕРША<br />
ВИХЩ ПЕРШИЙ<br />
Баронеса сидить у кріслі, стомлена. Кидає книгу.<br />
Баронеса<br />
Як здумаєш, для чого ми живем? Достоту,<br />
Щоб догоджать комусь і рабствувать всякчас.<br />
Жорж Занд мав рацію: що женщина у нас?<br />
Без волі власної покірлива істота,<br />
Розвага, іграшка для пристрастей чужих;<br />
Світ мавши за суддю, без оборони в світі<br />
Судилось їй таїть вогонь чуттів своїх.<br />
Чи нищить їх у повнім цвіті,<br />
Що женщина? її ще з юна чепурять,<br />
На продаж вигодам, мов жертву наряджають.<br />
Любити інших не велять,<br />
І себелюбство закидають.<br />
Іноді в серці їй кипить, буяє кров,<br />
А пристрасть розум засліпляє,<br />
І перед світом страх забувши, геть покров<br />
Вона з чуттів своїх скидає,<br />
Віддаючись охоче їм, —-<br />
Прощай і щастя й спокій з ним.<br />
Світ тут... Він тайни знать не хоче; він стрічає<br />
Добро і зло по одягу, з очей, —<br />
Не стерпить він порушення звичаю

І кару винним прирече.<br />
(Хоче читать).<br />
Ні, де вже тут читати... сил не маю...<br />
Думки ці змучили... вони страшні,<br />
Неначе недруги... А вчинок свій згадаю —<br />
І дивно й соромно мені.<br />
(Входить Ніна).<br />
вихід ДРУГИЙ<br />
Ніна<br />
Каталась в санях я, і от на думку спало<br />
Тебе відвідать, mon amour.<br />
Баронеса<br />
C'est une idee sharmante, vous en avez toujours.1<br />
(Сідають).<br />
Хоч і з морозу, небувало<br />
Бліда сьогодні ти... І очі, далебі,<br />
Червоні... не від сліз, звичайно? Що тобі?<br />
Ніна<br />
Цю ніч не спалося, нездужаю від того.<br />
Баронеса<br />
Негоден лікар твій — візьми нового.<br />
вихід ТРЕТІЙ<br />
Входить князь 3 в є з д и ч.<br />
Баронеса (холодно)<br />
Ах, князь!<br />
Князь<br />
Я завітав до вас<br />
Зі звісткою, що з пікніком невдача.

Баронеса<br />
Прошу сідати, князь.<br />
Князь<br />
Вважав я увесь час,<br />
Що вас це засмутить... а вам байдуже, бачу.<br />
Баронеса<br />
Мені шкода.<br />
Князь<br />
А я, признатись, рад.<br />
Я двадцять пікніків віддам за маскарад.<br />
Ніна<br />
Були ви вчора в маскараді?<br />
Князь<br />
Був.<br />
Баронеса<br />
У якім наряді?<br />
Ніна<br />
І хто ж там був?<br />
Князь<br />
О, там<br />
У масках декого пізнав я з наших дам.<br />
Звичайно ж, наряджатись вам приємно.<br />
(Сміється).<br />
Баронеса^яо/ш?,)<br />
Даруйте, князю, це страшна<br />
На всіх нас клевета і не смішна вона.<br />
Порядна женщина не зважиться таємно<br />
З'явитися туди, де всякий набрід є,<br />
Де будь-який гультяй образить, осміє,<br />
Де можуть і впізнать!.. Вам сором, князю, й певно<br />
Зректись ви слів своїх ладні.

Князь<br />
Соромитись ладен, зректись — даруйте — ні.<br />
(Входить чиновник).<br />
ВИХЩ ЧЕТВЕРТИЙ<br />
Ті самій чиновник<br />
Баронеса<br />
А, ви! Звідкіль?<br />
Чиновник<br />
Я щойно лиш з правління.<br />
Про вашу справу я прийшов поговорить.<br />
Баронеса<br />
її розв'язано?<br />
Чиновник<br />
Ще ні, але... простіть,<br />
Я перешкодив?<br />
Баронеса<br />
Ні.<br />
(Відходить до вікна, розмовляє).<br />
Князь (убік)<br />
Ось мить порозуміння.<br />
(До Ніни).<br />
Сьогодні стрів я в магазині вас.<br />
Ніна<br />
В якому?<br />
Князь<br />
В англійськім.<br />
Ніна<br />
Давно?

Князь<br />
Оце якраз.<br />
Ніна<br />
Мене дивує те, що вас я не впізнала.<br />
Князь<br />
Було вам ніколи.<br />
Ніна (поквапно)<br />
Браслет я добирала<br />
(виймає з ридикюля)<br />
До цього ось.<br />
Князь<br />
Прегарний це браслет.<br />
А другий де?<br />
Ніна<br />
Згубила.<br />
Князь<br />
Дивовижно!<br />
Ніна<br />
Що саме?<br />
Князь<br />
Так... а не секрет,<br />
Коли?<br />
Ніна<br />
Три дні тому, учора, на тім тижні<br />
Чи не однаково?<br />
Князь<br />
Я думку певну мав,<br />
І досить дивну, бути може.<br />
(Убік).<br />
її питаннями своїми я стривожив.

Ох, ці вже скромниці!.<br />
(До неї).<br />
Я б у послузі став<br />
Охоче вам, щоб той браслет скоріш найшли ви.<br />
Ніна<br />
Будь ласка. Але де?<br />
Князь<br />
А де ж ви з ним були?<br />
Ніна<br />
Не пам'ятаю я.<br />
Князь<br />
На балі десь?<br />
Ніна<br />
Можливо.<br />
Князь<br />
Подарувать його комусь ви не могли?<br />
Ніна<br />
Чому подібне вам на думку, князю, спало?<br />
Подарувала я? Кому ж?<br />
Хіба що мужеві?<br />
Князь<br />
Чи в світі ж тільки муж?<br />
Подружницям у вас немає переводу.<br />
Ну, хай він згублений — та ось<br />
Його для вас знаходить хтось —<br />
Чи матиме від вас він щось у нагороду?<br />
Ніна (посміхаючись)<br />
Не знать!..<br />
Князь<br />
А що, як він<br />
Кохає палко вас? А що, як за один

Чарівний усміх ваш чи слово, він земного<br />
Не пошкодує у житті нічого?<br />
Що, як йому, таємно, може буть,<br />
Наважилися натякнуть<br />
Самі ви про майбутнє раювання?<br />
Що, як колись, під маскою, його<br />
Ви пестили словами про кохання?<br />
О! Зрозумійте це!<br />
Ніна<br />
Я з цього усього<br />
Те зрозуміла, князь, що вас би не годилось<br />
Мені і слухати. Прошу покірно вас<br />
Мене покинути віднині навсякчас.<br />
Князь<br />
О, боже!.. Мріяв я... Невже ви розгнівились?<br />
(Сам до себе).<br />
А! Викрутилась ти! Дарма, ще буде час —<br />
Свого я не зречусь без бою.<br />
(Ніна відходить до баронеси. Чиновник розкланюється й<br />
виходить).<br />
Ніна<br />
Adieu, ma ch&#232;re, до завтра. Я вже йду.<br />
Баронеса<br />
О, ні, mon ange, зажди! Не мовила зі мною<br />
Ще й слова ти.<br />
(Цілуються).<br />
Ніна (виходячи)<br />
Тебе я завтра вранці жду.<br />
(Виходить).<br />
Баронеса<br />
За тиждень стане день до зустрічі з тобою.

ВИХІД П'ЯТИЙ<br />
Ті самі, крім Ніни й чиновника.<br />
Князь (убік)<br />
Я ще помщусь тобі! От скромниця знайшлась!<br />
Можливо, я дурний, можливо, ще й зречеться,<br />
Та я впізнав браслет.<br />
Баронеса<br />
Задумалися, князь?<br />
Князь<br />
Так, дещо розгадати доведеться.<br />
Баронеса<br />
Ви з Ніною, мені здалось,<br />
Тут сперечалися про щось?<br />
Князь<br />
Доводив я, що стрів у маскараді...<br />
Баронеса<br />
Кого?<br />
Князь<br />
її.<br />
Баронеса<br />
Що? Ніну?<br />
Князь<br />
Так.<br />
Я їй довів це.<br />
Баронеса<br />
Ви, однак,<br />
Неславити людей і в вічі навіть раді.<br />
Князь<br />
Цього зректись не міг би я ніяк.

Баронеса<br />
То пощадіть хоч би заочно.<br />
Де докази цього, скажіть?<br />
Князь<br />
Дано браслет мені учора... а цю мить<br />
У неї бачив я такий от точно.<br />
Баронеса<br />
Ну, от вам логіка! Це доказ? Не смішіть.<br />
Подібні є у кожнім магазині.<br />
Князь<br />
Сьогодні всі оглянув їх<br />
І пересвідчився, що тільки два таких.<br />
(Після мовчання).<br />
Баронеса<br />
Дам завтра ж я пораду добру Ніні:<br />
Не довірять балакунам.<br />
Князь<br />
Мені яка порада?<br />
Баронеса<br />
Вам?<br />
Почате з успіхом продовжувать обачно,<br />
І дорожити більше честю дам.<br />
Князь<br />
За дві поради ці подвійно вам я вдячний.<br />
(Виходить).<br />
вихщ шостий<br />
Баронеса<br />
Так честю женщини безкарно жартувать!<br />
Відкрийся я — мені було б те саме, може!<br />
Прощайте, князю! Ні, оману викривать

Я вам тепер не стану... Ах, крий боже!<br />
Одне дивує лиш: як я знайти могла<br />
її браслет... Так, Ніна там була.<br />
І от розв'язання шаради.<br />
Не відаю чому, та я його люблю...<br />
Можливо, так, з нудьги, або з досади,<br />
Чи з ревності... та муки я терплю<br />
І не знайду собі розради.<br />
Мені вже чується глумливий сміх юрби,<br />
Злостиве співчуття, і шепотіння,<br />
О, ні! Від сорому врятуюсь я... хоч би<br />
Рахунком іншої... хай потім мук сумління<br />
За це зазнаю я, та збудуся ганьби.<br />
(Замислюється).<br />
Жахливий збіг провин! О, я нещасна!<br />
вихід сьомий<br />
Баронеса та Шпріх.<br />
Ш п р і х (входить, розкланюється)<br />
Баронеса<br />
Ах, Шпріх! Ти завжди вчасно.<br />
Шпріх<br />
Та, боже мій! Щасливий був би я,<br />
Коли б вам міг корисний бути.<br />
Ваш чоловік...<br />
Баронеса<br />
П'ять літ тому, ще за життя,<br />
Я знаю це.<br />
Шпріх<br />
Позичив тисяч...<br />
Баронеса

Проценти всі, за п'ять років, віддам<br />
Тобі сьогодні ж я.<br />
Шпріх<br />
Та годі, годі вам!<br />
Про гроші згадувать і звички я не маю.<br />
Баронеса<br />
Які новини є?<br />
Шпріх<br />
У графа щойно був<br />
Одного я, і там такого<br />
Наслухався, — історій тьма!<br />
Баронеса<br />
Не чув<br />
Про князя Звєздича й Арбеніну нічого?<br />
Шпріх (спантеличено)<br />
Ні... так... А втім, сказати слід,<br />
Що й говорить про це уже покинув світ...<br />
(Убік).<br />
От жах який! — не відаю, що власне!<br />
Баронеса<br />
О, якщо це таке вже гласне,<br />
Тоді нема чого й казать.<br />
Шпріх<br />
А ви про це скажіть, коли ласкаві.<br />
Самі що зволите гадать?<br />
Баронеса<br />
Світ їх піддав уже неславі...<br />
Проте могла б я їм поради дать цікаві.<br />
Йому сказала б я, що люблять всі жінки<br />
Настійливість в мужчині —<br />
Щоб годен був піти він залюбки<br />
На все, заради героїні.

А їй... їй побажала б я<br />
Не так суворості, як скромності зажити.<br />
Пробачте, мосьє Шпріх! Мене сестра моя<br />
Жде на обід, і я вас мушу залишити.<br />
(Виходячи, убік).<br />
Я врятувалася... урок на все життя!<br />
вихід восьмий<br />
Шпріх (сам)<br />
О, не турбуйтеся: все розумію я,<br />
Повторювати марна справа,<br />
Кмітливість розуму яка! Яка уява!<br />
Інтрига тут... втручусь — лицем не вдарю в грязь;<br />
По-перше, буде вдячний князь,<br />
І траплю я йому в агенти;<br />
Відтак сюди з рапортом прилечу<br />
Й тоді одержу вже і полічу<br />
Я п'ятирічні всі проценти.<br />
СЦЕНА ДРУГА<br />
ВИХЩ ПЕРШИЙ<br />
Кабінет Арбеніна<br />
Арбенін сам, згодом слуга.<br />
Арбенін<br />
Все ясно ревності, а доказів нема.<br />
Боюсь я помилки, але несила терпіти це.<br />
Вважать, що все дарма?<br />
Таке життя — то краще вже могила.<br />
Я знав людей, що їм душа застила;<br />
Вони раюючи спокійно сплять в грозу.<br />
Спокусливе життя!..<br />
Слуга (входить)<br />
Жде посланець внизу.<br />
Приніс він барині записку від княгині.

Арбенін<br />
Що? Від якої?<br />
Слуга<br />
Не дочув.<br />
Арбенін<br />
Записка? Ніні?<br />
(Іде; слуга залишається).<br />
вихід ДРУГИЙ<br />
Афанасій Павлович Казарін та слуга.<br />
Слуга<br />
Оце лиш барин вийшли. Почекайте<br />
Хвилинку їх.<br />
Казарін<br />
Гаразд.<br />
Слуга<br />
Я зараз доповім.<br />
(Виходить).<br />
Казарін<br />
Я ждатиму хоч рік, мосьє Арбенін: знайте,<br />
Не відступлюсь ні перед чим!<br />
Діла мої погані неймовірно,<br />
Потрібен друг — товариш вірний,<br />
Що мав би тисяч зо три душ,<br />
Великодушний був би, можний —<br />
Мав, тобто, грошей добрий куш<br />
І покровительство вельможне.<br />
Арбеніна будь-що я знов тепер втягну<br />
До гри; не зрадить він старовину,<br />
Товариша завжди підтримати зуміє,<br />
Перед дітьми не сторопіє.<br />
А молодь ця дурна —

Мов ніж мені вона;<br />
Кажи їй що завгодно<br />
Нездатні ні почать, ні кинуть вчасно грать,<br />
Ні чесність гордо показать.<br />
Пересмикнувши благородно.<br />
Погляньте ви на стариків:<br />
Чимало з них при грі добилося чинів,<br />
Та й з грязі<br />
Знечев'я вийшли в князі.<br />
А все чому? Тому, що вміли без вагань<br />
Охоронять свої звичаї та закони.<br />
Держались правил... Глянь!..<br />
При них і честь і міліони.<br />
вихід ТРЕТІЙ<br />
Казарін та Шпріх.<br />
Входить Шпріх.<br />
Шпріх<br />
Ах, Афанасій Павлович! Вам шана!<br />
Зустріти вас не думав тут ніяк.<br />
Казарін<br />
Я теж. Ти що, з візитом?<br />
Шпріх<br />
Так.<br />
А ви?<br />
Казарін<br />
І я.<br />
Шпріх<br />
Невже? А непогано,<br />
Що стрілись ми... Якраз такий случай —<br />
Про діло є розмова з вами.<br />
Казарін<br />
Бувало ти все зайнятий ділами,<br />
А ділом — первина.

Шпріх<br />
Bon mot1 все тільки й знай!<br />
А річ важлива це.<br />
Казарін<br />
До тебе маю справу<br />
Я теж.<br />
Шпріх<br />
От і гаразд! Зголосимось на славу.<br />
Казарін<br />
Не знаю... Ну, кажи!<br />
Шпріх<br />
Дозвольте лиш спитать:<br />
Чи чули ви, що друг ваш милий Арбенін...<br />
(Робить з пальців ріжки)<br />
Казарін<br />
Що?.. Та звідки знать<br />
Ти можеш це?<br />
Шпріх<br />
Небесні сили!<br />
Я уладновував це п'ять хвилин тому.<br />
Кому ж і знать?<br />
Казарін<br />
Та чорту ж, не кому!<br />
Шпріх<br />
От бачите, його дружина ці дні<br />
Не знаю вже — на балі, на обідні<br />
Чи в маскараді — стрілася з одним<br />
Князьком... Відтак вони спізнались,<br />
І князь щасливим став. Та тільки річ у тім,

Що враз красуня перед ним<br />
Від усього ледь-ледь не відклепалась.<br />
Князь в лють запав — та й ну — туди й сюди<br />
Розповідать!.. Тепер біда того й гляди.<br />
Мене владнати це просили діло.<br />
Що ж! Взявся я — одразу все й приспіло:<br />
Князь обіцяв мовчать, записку написав.<br />
Покірний ваш слуга її ледь-ледь підправив<br />
І за призначенням доставив.<br />
Казарін<br />
Гляди, щоб вуха муж тобі не обірвав.<br />
Шпріх<br />
Пусте! В бувальцях я бував,<br />
Але миналось без картелі.<br />
Казарін<br />
І битий ще не був?<br />
Шпріх<br />
Вам тільки жарти й сміх,<br />
А я завжди скажу: безглуздо на дуелі<br />
Життям ризикувать...<br />
Казарін<br />
Ти правий, мудрагелю!<br />
Ризикувать життям, таким для всіх<br />
Коштовним і значним — це справді гріх.<br />
Шпріх<br />
Одначе, годі з тим — я про важливе з вами<br />
Поговорити мав...<br />
Казарін<br />
А це що ж?<br />
Шпріх<br />
Анекдот,<br />
А діло в тім...

Казарін<br />
Та пек тобі з ділами!<br />
Іде Арбенін.<br />
Шпріх<br />
Ні... Так от,<br />
Хортів мені прислали — від самого<br />
Від графа Вруті — добрі п'ять собак.<br />
Казарін<br />
Твій анекдот кумедний, їй же богу!<br />
Шпріх<br />
Ваш брат мисливець — взяв би хоч одного.<br />
Казарін<br />
Ну та й Арбенін — от дивак!<br />
Шпріх<br />
Купіть...<br />
Казарін<br />
Пошитись в дурні так!<br />
От і женися після цього —<br />
Одурений, осміяний...<br />
Шпріх<br />
Ваш брат,<br />
їй-богу ж, дуже буде рад.<br />
Казарін<br />
Честь, вірність — все брехня і всі жінки однакі.<br />
Шпріх — не женись!<br />
Шпріх<br />
Давно жонатий я — от на!<br />
Послухайте мене — це ж просто клад...<br />
Казарін<br />
Жона?

Шпріх<br />
Та ні, собака.<br />
Казарін<br />
От дались собаки!<br />
Казав ти, скільки їх там штук?<br />
Як жінку — не скажу, що Бог дасть — невідомо.<br />
Але собак не скоро збудеш з рук.<br />
(Арбенін входить з листом, вони стояли з лівого боку<br />
біля бюро, і він їх не помітив).<br />
Замислений, з листом... дізнатися б, що в ньому?<br />
ВИХІД ЧЕТВЕРТИЙ<br />
Ті самі та Арбенін.<br />
Арбенін (непомічаючи їх)<br />
О, вдячносте людська!.. Хіба не я<br />
Недавно ще, не знавши навіть, хто ти,<br />
Честь врятував тобі й життя... І що ж?.. Змія!<br />
Нечувана підступність... В дім мій, потай,<br />
Мов злодій влізши, оганьбив<br />
Мою він честь і соромом окрив<br />
Моє ім'я. А я — сліпий достоту,<br />
Мов те дитя, незнале ворогів,<br />
Забувши все, весь досвід давніх днів,<br />
Не запідозрив би цього злочинства зроду.<br />
Мені здавалося, що тут її вина...<br />
А він... він, думав я, не знає, хто вона,<br />
І вже забув, як сон, нічну свою пригоду.<br />
Він не забув. Він став шукать її й знайшов,<br />
І тут не міг угамуватись.<br />
О, вдячносте! Чого лише не знав<br />
Я у житті!.. А довелось ще дивуватись.<br />
(Перечитує лист)<br />
"Зреклися ви, коли я вас найшов,<br />
Мені признатися..." О, скромність виняткова!

"Пересудів боялись ви й розмов.<br />
Могли нас чути, випадково,<br />
Так... не зневажливість, а страх<br />
Читав тоді у ваших я очах.<br />
Ви тайни любите — гаразд, це буде тайна!<br />
Та я радніше вмру, аніж зречуся вас".<br />
Шпріх<br />
Лист!.. Оце так!.. Ну, от — пропало все нараз!<br />
Арбенін<br />
О, звабник вправний він, на славу!<br />
Я хочу відповідь послать йому криваву!<br />
(До Казаріна)<br />
А, ти був тут?<br />
Казарін<br />
Я жду вже довгий час.<br />
Шпріх (убік)<br />
Піду до баронеси. Хай клопоче<br />
І розсипається, як хоче.<br />
(Наближається до дверей).<br />
вихщ П'ЯТИЙ<br />
Ті самі крім Шпріха.<br />
Шпріх непомітно виходить.<br />
Казарін<br />
Ми з Шпріхом... Де ж той Шпріх?<br />
Пропав десь... (убік) Лист!.. Ах, он що! Ну, віншую!<br />
(До нього)<br />
Чого замислився?<br />
Арбенін<br />
Атак, думки... міркую.<br />
Казарін<br />
Про марність всіх надій і благ земних?

Арбенін<br />
Вгадав: про вдячність.<br />
Казарін<br />
Знов розумування1<br />
Про це розбіжні є думки,<br />
Та хто і що не думав би, такий<br />
Предмет завжди достойний міркування<br />
Арбенін<br />
Що мислиш ти?<br />
Казарін<br />
Я мислю, друже мій,<br />
Про вдячність так: це річ, що від ціни послуги<br />
Залежить вельми. Зрозумій,<br />
Що не завжди твоє добро — твоя заслуга.<br />
Ось приклад: Слукін вчора знов<br />
Мені щось тисяч п'ять програв — був би здоров!<br />
Ціну тому я скласти незугарен!<br />
Повіриш: п'ю, чи їм, чи сплю —<br />
Все дякую йому,<br />
Арбенін<br />
Жартуєш все, Казарін?<br />
Казарін<br />
Послухай, я тебе люблю.<br />
Але молю уклінно й слізно:<br />
Будь ласка, схаменись, облиш цей вигляд грізний,<br />
Тоді тобі відкрию всю земну<br />
Премудрість я — її глибінь і таїну.<br />
Про вдячність знати міркування<br />
Мої ти хочеш? Зволь; я докладу старання:<br />
Що не кажи Вольтер там чи Декарт,<br />
Для мене світ — колода карт,<br />
Тут фатум — банкомет, а я — я граю.<br />
І слушно це, повір.

На прикладі я так би це представив:<br />
Нехай би тисячу на туза я поставив —<br />
Так, з прочуття, — я в картах марновір —<br />
Уявимо, що раптом, без обмину<br />
Він виграє — ну, що ж, я дуже рад,<br />
Та дякувати все ж я тузові не стану<br />
А мовчки загребу свій клад<br />
І буду гнуть та й гнуть, хоч з вечора до рана.<br />
А там підсумував,<br />
Зім'яту карту геть — і встав!<br />
Тепер... одначе, ти не слухаєш, мій милий?<br />
Арбенін (вроздумі)<br />
Усюди лихо, скрізь обман...<br />
Я ж слухав мовчки, ніби істукан,<br />
Про те, як сталось все і як мене дурили!<br />
Казарін (набік)<br />
Замислився... (до нього)<br />
Це, друже, щодо карт.<br />
Та інший казус нам розглянути ще варі;<br />
Лиш послідовно, щоб не збиться.<br />
Уявимо, що знов в розпусту або гру<br />
Як-небудь здумав ти пуститься,<br />
А тут хтось з друзів нагодиться<br />
І скаже: "Стережись: бо не бувать добру"<br />
Та й наговорить мудровито<br />
Тобі сім кіп того й сього.<br />
А ти випадком, так, послухаєш його —<br />
Уклін йому та многі літа.<br />
Якщо він стримав твій пияцтва шал,<br />
То ти напій його негайно, без вагання,<br />
І в карти обіграй в подяку за навчання,<br />
А врятував від гри — то ти піди на бал,<br />
І закохайся там в його жону, мій друже,<br />
Чи спокуси її, щоб розплатиться з мужем,<br />
І правий будеш ти, хоч так, хоч так, дружок,<br />
Бо тільки сплатиш тим уроком за урок.

Арбенін<br />
О, з тебе мораліст!<br />
(Набік)<br />
То все це вже не тайна!..<br />
А, князь... за ваш урок я вам сплачу, звичайно.<br />
К а з а р і н (не звертаючи уваги)<br />
Останній пункт розглянуть треба нам:<br />
Ти любиш женщину... їй жертвуєш ти честю,<br />
Багатством, дружбою, можливо, всім життям,<br />
Ти оточив її увагою і лестю...<br />
Та за що дякувать тобі їй? Сам<br />
Скажи, подумавши уважно:<br />
Ти жертвував усім цим, — зваж-но! —<br />
Не задля неї, ні — її ти полонить<br />
Хотів, щоб пристрасть вдовольнить,<br />
І самолюбство... ось! Зваж все це послідовно<br />
І скажеш сам, що в світі все умовне.<br />
Арбенін (розстроєно)<br />
Так, правий ти: що женщині любов?<br />
Потрібні їй нові всякчасно перемоги.<br />
Благай і плач, терзайся знов і знов —<br />
Лише смішний ти будеш їй... О, боги!<br />
Так, дурень той, хто в женщині самій<br />
Жадав знайти свій рай земний!<br />
Казарін<br />
Розумно мислиш ти, мій друже,<br />
Хоч сам щасливий в шлюбі.<br />
Арбенін<br />
Дуже!<br />
Казарін<br />
Хіба не так?<br />
Арбенін<br />
О, так!,. Щасливий...

Казарін<br />
Що ж, я рад!<br />
А все-таки шкода, що ти жонатий, брат.<br />
Арбенін<br />
А що?<br />
Казарін<br />
Так... Згадую, як ми бувало<br />
Бенкетували ночі й дні...<br />
Мінився світ, у головах тріщало,<br />
Хоч голови були у нас міцні.<br />
Було колись... солодкий спочин зранку<br />
Та спогади про ніч, про втіхи до світанку,<br />
Тоді обід, вино... Рауля честь...<br />
В гранчастих кубках піниться та грає...<br />
Розмови, дотепи... всього бувало єсть,<br />
А там в театр... Душа співає,<br />
Коли пригадую, як часом з-за куліс<br />
Ми танцівниць виманювали та актрис.<br />
Погодься, брат, раніше<br />
Було все краще й приємніше.<br />
Ось п'єсу скінчено — ми летимо мерщій<br />
До друга... увійшли... там гра вже в повній силі,<br />
На картах золото горою... той радий,<br />
А той тремтить, блідий, —<br />
< Достоту мертвий у могилі.<br />
Ми сіли теж — і от почався бій.<br />
Тут, тут крізь душу переходить<br />
Жаги і відчуваннів тьма<br />
І думка враз бентежить і заводить<br />
Пружину гострого ума...<br />
А переможеш супротивника, й покірно<br />
Тобі до ніг впаде судьба сумирна,<br />
То й сам Наполеон тобі<br />
Нікчемою здається, далебі.<br />
(Арбенін відвертається).

Арбенін<br />
О, хто поверне... вас, надії й сподівання.<br />
І вас, нестерпні вкрай та полум'яні дні!<br />
За вас віддам я спокій свій, бажання,<br />
І щастя неука — пощо воно мені?<br />
Мені — отцем сімейства й мужем бути?<br />
Мені, мені, хто все давно спізнав,<br />
Пороку й зла солодку пив отруту<br />
І перед їх лицем не зблід, не трепетав?<br />
Геть, доброчесність: Я тебе не знаю, —<br />
Ти теж обман... Тож нетривкий<br />
Союз наш нині я навіки розриваю,<br />
Прощай, прощай...<br />
(Падає на стілець і затуляє обличчя)<br />
Казарін<br />
Тепер він мій!<br />
СЦЕНА ТРЕТЯ<br />
Кімната в князя. Двері до іншої відчинені.<br />
Він у іншій спить на канапі.<br />
ВИХІД ПЕРШИЙ<br />
Іван, згодом Арбенін. Слуга дивиться на годинник.<br />
Іван<br />
Уже от-от спливає сьома,<br />
А він звелів себе о восьмій розбудить.<br />
По-руському він спить, відомо,<br />
І встигну ще в крамничку я сходить,<br />
А двері на замок... воно вірніше.<br />
Ну от!.. Іде хтось... От загин!..<br />
Скажу: немає й край, а сам з очей скоріше...<br />
(Арбенін входить).<br />
Арбенін<br />
Князь дома?<br />
кжтов

Іван<br />
Ні, нема.<br />
Арбенін<br />
Неправда.<br />
Іван<br />
П'ять хвилин<br />
Тому пішли.<br />
Арбенін (прислухається)<br />
Брехня! Тут він,<br />
(показує на кабінет)<br />
І спить спокійним сном, прислухайся, як диха.<br />
(Убік)<br />
Коли б не перестав!<br />
Іван (убік)<br />
Почув. От лихо!<br />
(До нього)<br />
Себе будити князь наказу не давав.<br />
Арбенін<br />
Він любить спать... Тим краще: доведеться<br />
І вічно спать іще.<br />
(До слуги)<br />
Я вже сказав,<br />
Що ждатиму його. Ти ж чув, здається?..<br />
(Слуга виходить).<br />
вихщ ДРУГИЙ<br />
Арбенін (сам)<br />
Тепер... або ніколи. Так, це слушна мить;<br />
Тепер я все зроблю — рука не затремтить.<br />
Я доведу, що в нашім поколінні<br />
Є хоч одна душа, яка з насіння<br />
Образи плід дає... О, не слуга я їм,<br />
Щоб перед ними тут згинатись;

Якби став битися я з ворогом своїм,<br />
Вони б сміялися... Тепер їм не сміятись!<br />
О, ні, я не такий... ганьби на все життя<br />
На голові своїй не потерплю без кари.<br />
(Прочиняє двері)<br />
Він спить... що бачить він в останнім сні?.<br />
(Страшно посміхаючись)<br />
Гадаю, що помре він від удару, —<br />
Він звісив голову... Хто б крові допоміг,<br />
Щоб сталось все природи коштом?..<br />
(Заходить до кімнати.<br />
Стоїть хвилини дві й виходить блідий)<br />
Я не зміг!..<br />
(Мовчання)<br />
Над силу це мені... О, боже!<br />
Так зрадити себе!.. Я затремтів<br />
Уперше за життя... Чи, може,<br />
Я боягуз? Я? Хто сказать це смів?<br />
Я сам... істото жалюгідна,<br />
Тікай і червоній... Ганьба, ганьба!<br />
Як і усіх, тебе притиснула доба.<br />
Перед собою сам ти вихвалявся, видно.<br />
Так, жалюгідний ти... як всі, знеміг<br />
І ти під тягарем освіти!<br />
Любити ти не вмів... не вмів... а мстити<br />
Хотів... прийшов і — і не зміг.<br />
(Мовчання. Сідає)<br />
Злетів я високо без краю.<br />
Певніший слід обрати шлях.<br />
І задум я новий плекаю<br />
У змученому серці і думках...<br />
Так, так, він житиме... Убивство вже не в моді.<br />
Тепер не те вже, що раніш<br />
За наших днів живе освіта у народі:<br />
Язик і гроші — ось отрута наша й ніж.<br />
(Бере чорнило й пише записку, бере капелюха)

ВИХІД ТРЕТІЙ<br />
Арбенін і баронеса.<br />
Іде до дверей, стикається з дамою у вуалі.<br />
Дама у вуалі<br />
О боже!<br />
Арбенін<br />
А!<br />
Дама (вириваючись)<br />
Пустіть!.. О, пожалійте!<br />
Арбенін<br />
Ні, не удаваний це крик<br />
Продажної чесноти.<br />
(До неї суворо)<br />
Годі! Стійте!<br />
Яке підозріння!.. Мовчіть! Відкрийте<br />
Обличчя ваше, підійміть вуаль.<br />
Дама<br />
Я помилилася дверима...<br />
Арбенін<br />
Це нічого,<br />
Втім, помилилися, на жаль,<br />
Лиш часом, а не місцем.<br />
Дама<br />
Ради бога,<br />
Пустіть!.. Я... Я не знаю вас.<br />
Арбенін<br />
Як ви збентежились!.. Ви мусите відкритись...<br />
Ще спить, та може він прокинутись всякчас.<br />
Все знаю я... а подивитись<br />
Повинен...

Дама<br />
Знаєте!..<br />
(Він відкидає вуаль і здивований відступає, тоді<br />
отямлюється)<br />
Арбенін<br />
Хвала тобі, Творець,<br />
Що ти хоч раз мені дозволив помилитись!<br />
Баронеса<br />
О! Що вчинила я? Тепер всьому кінець!..<br />
Арбенін<br />
Дурниці! Розпач ваш даремний.<br />
Я згоден, прикро, що замість<br />
Палких обіймів, неприємний<br />
Вам тут зустрівся раптом гість.<br />
Та це хвилинний страх... вам вийшло на користь,<br />
Що це не хтось, а я — благословляйте Бога!<br />
Я при собі лишу цю вість,<br />
А то була б у місті скрізь тривога.<br />
Баронеса<br />
Ах, він прокинувся, говорить...<br />
Арбенін<br />
Уві сні.<br />
О, заспокойтеся, вже час іти мені.<br />
З'ясуйте лиш одне: чим, владою якою<br />
Цей Купідон усіх вас полонив; чому,<br />
Хоч сам холодний він, немов метал, йому<br />
Ви всі скоряєтесь, палаючи жагою,<br />
Чому не він тут, біля ваших ніг, з слізьми,<br />
З палким і пристрасним зітханням, тьмяним зором,<br />
А ви... ви, женщина, з душею, ви самі<br />
Йому віддатися прийшли, забувши сором?<br />
Чому ще женщина одна йому<br />
За погляд, усмішку, єдине слово<br />
Свою любов, життя і честь віддать готова?

Чому? О, я сліпий!..<br />
(Шаленіючи)<br />
Чому, чому?<br />
Баронеса (рішуче)<br />
Я зрозуміла вас... ви кажете... я знаю,<br />
Що ви прийшли...<br />
Арбенін<br />
Що? Хто вам розповів?<br />
(Отямившись)<br />
А що ви знаєте?<br />
Баронеса<br />
О, згляньтеся, благаю,<br />
Простіть мені.<br />
Арбенін<br />
Та я вас не винив<br />
Ні в чім і навпаки — радий за князя щиро.<br />
Баронеса<br />
Я пристрастю була без міри<br />
Засліплена. Молю вас вислухать...<br />
Арбенін<br />
Мета<br />
Яка тому? Мораль не стану я читати.<br />
Баронеса<br />
Але коли б не я, то не було б листа.<br />
Арбенін /<br />
Он що1... Цього вже забагато.<br />
Листа? Якого? Лист! А, то це ви?.. Давно<br />
Ви їх звели?.. Що ж, з власної ви волі<br />
Взялися до цієї ролі?<br />
І як? Вам до смаку воно?<br />
Чи жертви всі свої приводите сюди ви?

Скажу одверто, пані, вам:<br />
Ви у вітальнях скарб на диво,<br />
Але не диво вже розпуста наших дам.<br />
Баронеса<br />
0, боже мій!<br />
Арбенін<br />
Я це кажу без лесті.<br />
А скільки платять вам, цікаво знать мені?<br />
Баронеса (падає в крісло)<br />
Ви... ви немилосердні!<br />
Арбенін<br />
Ні,<br />
Помилився я, ви служите їм з честі.<br />
(Хоче йти)<br />
Баронеса<br />
Я збожеволію... Стривайте! Він іде...<br />
Я...<br />
Арбенін<br />
Що ж! Продовжуйте своє, часу не гайте,<br />
Вас це до слави приведе.<br />
Тепер мене не бійтесь, прощавайте,<br />
Та якщо стрінемось ми ще — вас лихо жде.<br />
Взяли у мене все ви, все на світі.<br />
Нещадно буду вас гонити я завжди<br />
І скрізь... на вулиці, на самоті і в світі,<br />
1, якщо ми зіткнемось, ждіть біди!<br />
Я б вас убив... та смерть я зберігаю #<br />
Для іншої, мов дар, немов належну дань,<br />
Для вас же добрий я: вам рай земний лишаю<br />
Замість пекельних катувань.<br />
(Виходить)

ВИХЩ ЧЕТВЕРТИЙ<br />
Баронеса сама.<br />
Баронеса (услідйому)<br />
Послухайте! Клянусь — це був обман.... вона<br />
Невинна... і браслет!.. Все я, моя вина...<br />
Пішов... не чує, ах, що діять? Всюди<br />
Лише відчай... байдуже... врятувать<br />
Його будь-що я хочу... Так, я буду<br />
Просить принижено, благать!..<br />
Признатися в усьому треба...<br />
Він... він іде... Наважусь я... О, небо!<br />
вихщ П'ЯТИЙ<br />
Баронеса та князь<br />
Князь (з іншої кімнати)<br />
Іван! Хто там?.. Ну от мені напасть!<br />
Який народ!.Хвилинки відпочить не дасть.<br />
(Входить)<br />
О, маю честь вітати в себе<br />
Красуню я! Безмежно рад...<br />
(Впізнає й відскакує)<br />
Ах, баронеса! Ви?.. Чи міг я знати?<br />
Баронеса<br />
Чого ви кинулись назад?<br />
(Слабким голосом)<br />
Ви здивувалися?<br />
Князь (зніяковіло)<br />
Радий я вас вітати,<br />
Та щастя я такого не чекав...<br />
Баронеса<br />
Я здивувалася б, якби чекали.

Князь<br />
Що думав я собі? Коли б я знав!<br />
Баронеса<br />
Все знати ви могли, але ви не бажали.<br />
Князь<br />
Свою провину я б хотів<br />
Спокутувать; від вас найтяжче покарання<br />
Прийму покірно я. Сліпець! Моє незнання<br />
Злочинне, і тепер я не знаходжу слів.<br />
(Бере її за руку)<br />
Та ваші руки лід! Вам на лиці страждання,<br />
Невже не вірите ви в щирість слів моїх?<br />
Баронеса<br />
Ви помиляєтесь... не вимагать палких<br />
Признань і не молить кохання<br />
Я зважилась сюди сама,<br />
Забувши сором, страх, приїхать тайкома.<br />
Ні, лиш з обов'язку святого<br />
Прийшла до вас сьогодні я;<br />
Я залишаю світ; нового<br />
В селі шукатиму життя;<br />
Але причиною страшного<br />
Була я зла і прагну каяття.<br />
Мені рятунку вже немає.<br />
Та іншого я врятувати маю.<br />
Князь<br />
Але...<br />
Баронеса<br />
Не заважайте, князь, мовчіть,<br />
Мені і так було над сили<br />
Себе примусити заговорить....<br />
0 боже! Світ мені давно немилий,<br />
1 ви, лиш ви, причиною тому...<br />
Все ж мушу вас я врятувать... чому?

Не знаю,.. Ви не заслужили<br />
Всіх жертв оцих... мене ані любить<br />
Ви не могли, ні, навіть, зрозуміть.<br />
Втім я цього й не домагалась, —<br />
Та слухайте, сьогодні я дізналась<br />
Про ваш необережний крок:<br />
Писали вчора ви Арбеніна дружині.<br />
Вона не любить вас; чуток<br />
Не дослухайтесь, і, молю, віднині<br />
Не вірте їм... ні, ні, ця думка лиш одна<br />
Занапастить нас всіх! Вона<br />
Про лист не відає... а він читав таємно...<br />
Страшний це в люті чоловік,<br />
Він вас уб'є... він тут вже був... він звик<br />
До злочину і мсти...<br />
Князь<br />
Пусте. Ви боїтесь даремно<br />
Арбенін в світі жив, не стане він повік<br />
Шукать прилюдного скандалу,<br />
Чи домагатися безглуздого завжди<br />
В пустій комедії — кривавого фіналу.<br />
А розгнівився, — що ж! І в тім нема біди —<br />
Тоді Лепажа пістолети<br />
І секунданти з двох боків.<br />
Я заслужив ці еполети<br />
Не тим же, що тікав від ворогів.<br />
Баронеса<br />
А що, як ваше, князь, життя дорожче, може,<br />
Комусь, ніж вам самим? І жінка це одна...<br />
А що, як вас уб'ють... уб'ють... О боже!<br />
І я всьому вина.<br />
Князь<br />
Ви?<br />
Баронеса<br />
Згляньтесь!

Князь (подумавши)<br />
Ні, стрілятись доведеться.<br />
Я винен перед ним. Хоч несвідомо, честь<br />
Його образив я... і виходу, здається,<br />
Немає.<br />
Баронеса<br />
Вихід єсть!<br />
Князь<br />
Зректись? О ні, інакший вихід дайте.<br />
Я не зречусь, щоб зберегти життя,<br />
І йду, не гаючись.<br />
Баронеса<br />
Єдину мить! Стривайте!<br />
В усім вина моя.<br />
(Бере його за руку)<br />
Вас всіх одурено!.. І маска та...<br />
(Схиляється на стіл, падаючи)<br />
Це я!<br />
Князь<br />
Що? Ви? Це неможливо!<br />
(Мовчання)<br />
А Шпріх!.. Це він казав... і винний він в усім.<br />
Баронеса (отямившись і відходячи)<br />
Була то помилка жахлива,<br />
Чудне безумство... О, я гірко каюсь в нім!..<br />
Воно минулося і... годі з тим.<br />
Віддайте їй браслет... його я випадково<br />
Знайшла. Не говоріть<br />
Про все, що сталося, ні слова<br />
Нікому ви... Бог буде нас судить.<br />
Вам він простить... мені простить не в вашій волі.<br />
Але я мушу йти, доволі.<br />
Хай вам щастить...

(Підійшовши до дверей, бачить, що він хоче кинутись<br />
слідом за нею)<br />
Ні, ні, за мною, князь, не йдіть.<br />
(Виходить)<br />
вихід шостий<br />
Князь сам.<br />
Князь (після тривалого міркування)<br />
Що думати я вже й не знаю.<br />
А зрозумів одне лиш я з усього цього,<br />
Що слушну я нагоду пропускаю,<br />
Немов школяр...<br />
(Підходить до стола)<br />
Ото!<br />
Записка від Арбеніна. Його<br />
Рука і підпис... Прочитаю!<br />
"Дорогий князь! Приїзди сьогодні увечері до ЛГ; Там буде<br />
багато... і ми весело перебудемо час... Я не хотів збудити тебе,<br />
а то б ти дрімав увесь вечір. Прощавай. Чекаю неодмінно.<br />
Твій щирий<br />
Євгеній Арбенін".<br />
Ну, треба добре око мати,<br />
Щоб в цьому бачити картель.<br />
Хто б на бенкет став зазивати,<br />
Щоб потім кликать на дуель?<br />
СЦЕНА ЧЕТВЕРТА<br />
Кімната у N.<br />
ВИХІД ПЕРШИЙ<br />
Казарін, господар та Арбенін, сідають грати.<br />
Казарін<br />
То справді зрікся ти химер отих дивацьких,<br />
Якими так пишався світ,<br />
І став на путь колишніх днів юнацьких!

Чудесна думка це, і ти, з усіх приміт,<br />
Поет... та ні, ще більше, геній.<br />
Родинне коло, далебі,<br />
Тісне вже, друже мій, тобі?<br />
Ти наш.<br />
Арбенін<br />
Я ваш віднині.<br />
Казарін<br />
Ах, Євгеній,<br />
Приємно бачити мені,<br />
Як дивляться на світ розумні люди нині:<br />
Немов кайдани їм пристойності страшні...<br />
Зі мною будеш ти, гадаю, в половині?<br />
Господар<br />
А слід би поскубти князька!<br />
Казарін<br />
Тік... так...<br />
(Набік)<br />
Та й сутичка ж почнеться!<br />
Господар<br />
Побачим. Транспорт!..<br />
(Чути шум)<br />
Арбенін<br />
Він, це він.<br />
Казарін<br />
Рука<br />
Тобі тремтить.<br />
Арбенін<br />
Відвик... та це минеться.<br />
(Князь входить)

ВИХІД ДРУГИЙ<br />
Ті самі й князь.<br />
Господар<br />
Ах, князь, це ви? Радий у себе вас вітать.<br />
Сідайте, прошу, скиньте шаблю.<br />
У нас запеклий бій.<br />
Князь<br />
Я подивлюсь.<br />
Арбенін<br />
А грать<br />
Все боїтесь іще? О, нині я вас зваблю.<br />
Князь<br />
0 ні, я з вами не боюсь.<br />
(Убік)<br />
От маєш: мужеві старанно догоджаю,<br />
А за жоною волочусь.<br />
Аби лиш виграть там, а тут нехай програю.<br />
(Сідає)<br />
Арбенін<br />
Я нині був у вас.<br />
Князь<br />
Записку я читав.<br />
1 бачите, слухняний.<br />
Арбенін<br />
На порозі<br />
Мені зустрівся хтось — збентежений, в тривозі.<br />
Князь<br />
І ви впізнали?<br />
Арбенін (сміючись)<br />
Далебі впізнав.<br />
Ви, князь, облесник небезпечний.<br />
Я все збагнув і відгадав.

Князь (убік)<br />
Він не збагнув нічого, безперечно.<br />
(Відходить і кладе шаблю)<br />
Арбенін<br />
Я б не хотів, щоб вам жона моя<br />
Сподобалась.<br />
Князь (неуважно)<br />
Це дивно дуже.<br />
Арбенін<br />
Чеснотами, яких завжди шукає в мужа<br />
Коханець — не владаю я...<br />
(Убік)<br />
Спокійний він... Але я спокій цей порушу,<br />
Я в твій солодкий світ отрути піділлю.<br />
Коли б ти навіть міг на карту кинуть душу,<br />
То проти неї я поставив би свою.<br />
(Грають. Арбенін мене)<br />
Казарін<br />
Я ставлю п'ятдесят.<br />
Князь<br />
Я п'ятдесят так само.<br />
Арбенін<br />
Я розповім вам анекдот,<br />
Що чув, коли молодший був літами:<br />
Мені з думок не йде сьогодні він; так от<br />
Послухайте: один поважний барин,<br />
Він був одружений — твоя взяла, Казарін,<br />
Він був одружений і спав спокійним сном,<br />
На вірність жінчину поклавшись нерозважно...<br />
Заслухались ви, князю, і притьмом<br />
Програєтесь. Це легковажно.<br />
Сердечно люблений, муж мирно раював;

В довершення всіх благ був даний чоловіку<br />
Ще й приятель... колись йому велику<br />
Зробив він послугу і через те вважав<br />
За друга справжнього, що честь і совість мав.<br />
І що ж! Скажу вам щиро,<br />
Не знати як, та муж прознав,<br />
Що вдячний друг — боржник сумлінний понад міру —<br />
Дружині послуги свої пропонував.<br />
Князь<br />
Що ж муж?<br />
Арбенін (немов не чувши запитання)<br />
Гнете не дивлячися, князю.<br />
Про гру забули ви.<br />
(Поглянувши на нього пильно)<br />
Що муж, цікаво вам?<br />
Пусте щось вигадав — що я не знаю й сам,<br />
І дав поличника... Що ви в такому разі<br />
Вчинили б, князь?<br />
Князь<br />
Те саме. Ну, а там<br />
Дуель?<br />
Ні.<br />
Арбенін<br />
Казарін<br />
Як? Не бились?<br />
Арбенін<br />
Ні, ні...<br />
Казарін<br />
То, може, помирились?<br />
Арбенін (гіркопосміхаючись)<br />
О, ні. "<br />
Князь<br />
То що він все ж зробив?

Арбенін<br />
Він звабнику лишив<br />
Поличника та й край. Така йому відплата.<br />
Князь (сміється)<br />
Це проти правил, слід сказати.<br />
Арбенін<br />
Де і який у нас<br />
Про мсту й ненависть є закон або указ?<br />
(Грають. Мовчання)<br />
Взяла... взяла...<br />
(Встаючи)<br />
Стривайте, ви цю карту<br />
Підтасували.<br />
Князь<br />
Я! Послухайте, ви.<br />
Арбенін<br />
Край!<br />
Продовжувати гру не варто.<br />
Ви...<br />
(задихаючись)<br />
ви негідник і шахрай.<br />
Князь<br />
Я?.. Я?..<br />
Арбенін<br />
Шахрай, і я вас тут відзначу,<br />
Щоб знали всі тепер про вашу підлу вдачу.<br />
(Кидає карти йому в обличчя. Князь такий вражений,<br />
що не знає, що робить).<br />
(Притишивши голос)<br />
Ми поквитались.<br />
Казарін<br />
Що тобі?

(До господаря)<br />
Він збожеволів у найкращім місці.<br />
Той розпалився вже й спустив би тисяч двісті.<br />
Князь (отямившись, підхоплюється)<br />
За мною! Далебі<br />
Лиш кров! Лиш кров образу змиє люту.<br />
Арбенін<br />
Стрілятись? З вами? Ні, цьому не бути.<br />
Князь<br />
Ви боягуз!<br />
(Хоче кинутись на нього)<br />
Арбенін (грізно)<br />
А підступать<br />
Не раджу вам. І тут не раджу залишатись.<br />
Я боягуз, та не злякать<br />
І боягуза вам.<br />
Князь<br />
Я змушу вас стрілятись.<br />
Про вчинок підлий ваш я скрізь розголошу,<br />
Негідник ви — не я...<br />
Арбенін<br />
Розголосіть, прошу.<br />
Князь (підходячиближче)<br />
Я розповім, що з вашою жоною...<br />
Браслет згадайте!.. Він... він ще у мене десь.<br />
Арбенін<br />
Я вас за це скарав уже ганьбою.<br />
Князь<br />
О, божевілля! Де я? Світ увесь<br />
Супроти мене... Я вас вб'ю!

Арбенін<br />
Пораду<br />
І щодо цього вам так само дам я радо:<br />
Вбивайте, та мерщій, бо за короткий час<br />
Хоробрість ця пригасне в вас.<br />
Князь<br />
О, де ти, честь моя!.. Віддайте, ради бога!<br />
Віддайте честь мені... Моє ім'я!.. Кінець...<br />
Невже не маєте святого ви нічого?<br />
Людина ви чи демон?<br />
Арбенін<br />
Я гравець!<br />
Князь (падаючи й затуляючи обличчя)<br />
Честь, честь моя!..<br />
Арбенін<br />
Так, честь не повернути.<br />
Бар'єр зруйновано поміж добром і злом.<br />
Тобі судилося зневаги біль відчути,<br />
Віднині підеш скрізь ганебним ти шляхом,<br />
Пізнаєш смак кривавих сліз, розпуку<br />
І щастя ближнього сприйматимеш, як муку<br />
Душі своєї; день і ніч разом<br />
Ти будеш думати лиш про одне; поволі<br />
Всі почуття твої пригаснуть, відімруть.<br />
Не матимеш тепер ні щастя, ані долі!<br />
Мов листя з дерева гнилого, відпадуть<br />
Від тебе друзі всі, і без надії,<br />
Оганьблений в юрбі ходити будеш ти<br />
І сором буде більш тебе пекти,<br />
Ніж злочин лиходія.<br />
Тепер прощай...<br />
(Виходячи)<br />
Бажаю довго жить.<br />
(Виходить)

ДІЯ ТРЕТЯ<br />
СЦЕНА ПЕРША<br />
Бал.<br />
ВИХЩ ПЕРШИЙ<br />
Господиня<br />
Жду баронесу, та не знаю, —<br />
Чогось нема її... Мені вас жаль.<br />
1-й гість<br />
Мене? Як розуміть це маю?<br />
2-й гість<br />
Ждете ви баронесу Штраль?<br />
Вона від'їхала!..<br />
Багато хто<br />
Куди? Чого? Коли це?<br />
2-й гість<br />
В село, сьогодні вранці.<br />
Дама<br />
Як, сама?<br />
Своєю волею? Мій боже, от дивниця!<br />
2-й гість<br />
Фантазії! Романи!.. Сил нема,<br />
Таке!..<br />
(Розходяться. Інша група мужчин).

3-й гість<br />
Ви знаєте, князь Звєздич знов програвся.<br />
4-й гість<br />
Ні, кажуть, виграв він — та на галай-балай,<br />
І ляпаса дістав.<br />
5-й гість<br />
Невже? Стрілявся?<br />
4-й гість<br />
Ні, не схотів.<br />
3-й гість<br />
Який же він шахрай!<br />
Хто б здумав!..<br />
1-й гість<br />
О, віднині — край<br />
Знайомству з ним.<br />
6-й гість<br />
І я з ним більше не знайомий.<br />
Він буде тут?<br />
3-й гість<br />
Не зважиться, по всьому...<br />
4-й гість<br />
Ось він!..<br />
(Князь підходить, до нього ледве вклоняються.<br />
Всі, крім 5-го та 6-го гостей, відходять.<br />
Згодом і вони відходять. Ніна сідає на канапі).<br />
Князь<br />
Тепер нас тут залишено самих.<br />
Нагода слушна для розмови.<br />
(До неї)<br />
Я маю вам сказать два слова, —<br />
Повинні вислухать ви їх.

Ніна<br />
Повинна?<br />
Князь<br />
Я про ваше щастя дбаю.<br />
Ніна<br />
Мене дивує це без краю.<br />
Князь<br />
Так, дивно це: на вас лежить вина<br />
Моєї згуби; все ж мені вас жаль; рукою<br />
Я вражений тією, що вона<br />
Вас вб'є... Я помстою дрібною<br />
Себе не оганьблю — послухайте ж мене:<br />
Ваш чоловік, — пильнуйте невідступно! —<br />
Він лиходій, безбожний і підступний,<br />
І, знаю, лихо вам загрожує страшне.<br />
Прощайте. Лиходій не викритий; не здатний<br />
Я ще скарать його, але свого діждусь, —<br />
Настане час, — я повернусь.<br />
Ось ваш браслет... Мені він більше непридатний.<br />
(Арбенін дивиться на них здаля).<br />
Ніна<br />
Ви збожеволіли — на вас<br />
І гніватись було б негідно.<br />
Князь<br />
Я правду вам сказав. Прощайте навсякчас.<br />
Ніна<br />
Куди ж ви ідете? Далеко, очевидно!<br />
Та не на Місяць же?<br />
Князь<br />
Ні, ближче, — на Кавказ.<br />
(Виходить)

Господиня (додекого)<br />
Всі поз'їздилися, і тут нам буде тісно.<br />
Mesieurs, прошу до зали вас!<br />
Mesdames, приєднуйтесь до нас.<br />
(Виходять)<br />
вихід ДРУГИЙ<br />
Арбенін (сам до себе)<br />
І я мав сумнів! я! А всім відомо, звісно;<br />
Злостиві натяки я чую від усіх,<br />
Я жалюгідний став, смішний для них.<br />
Де плід старань моїх, де сили<br />
І влада та, якою все життя<br />
Карав юрбу дотепним словом я?..<br />
Дві женщини її убили!<br />
Одна з них та, що я її люблю...<br />
Люблю... О, так мене дурити!<br />
Ні, людям я її не відступлю...<br />
Не будуть нас вони судити...<br />
Сам довершу страшний свій суд...<br />
Я кару їй знайду... Моя ж хай буде тут!<br />
(Показує на серце)<br />
Вона помре... Разом нам жить доволі...<br />
А жити нарізно?..<br />
(Немовби злякавшись самого себе)<br />
Ні, ні, мерщій!<br />
Вона помре, помре... Своєї волі<br />
Я не зламаю: смерть судилась їй.<br />
їй, любленій безмежна, невситимо<br />
Таким, як я, злобителем, насміть<br />
Любити іншого? О, боже, ти незримий,<br />
Але всевидящий! Візьми її, святий!<br />
Як свій заклад її тобі вручаю —<br />
Благослови її й прости.<br />
А я не Бог і не прощаю!..<br />
(Чути звуки музики)

(Ходить по кімнаті, раптом спиняється).<br />
В юнацтві ще, коли я лиш вступав<br />
На поприще розпусти й тліну,<br />
Одної ночі все до нитки я програв;<br />
Тоді вже знав я злата ціну,<br />
Але ціни життя не знав;<br />
І ось отрути я з одчаю та з досади<br />
Купив — і повернувся знов<br />
До карточних столів — кипіла в грудях кров,<br />
В лівицю взяв я склянку лимонаду,<br />
Четвірку пік в правицю взяв...<br />
В кишені лиш карбованець зостався<br />
Та порошок — риск був страшний, я знав;<br />
Та щастя винесло тоді — я відігрався!<br />
Цей порошок у мене й досі є;<br />
Його, мов талісман таємний,<br />
Беріг відтоді я — і не даремно!<br />
Беріг на чорний день... і день цей настає.<br />
(Швидко виходить)<br />
вихід ТРЕТІЙ<br />
Господиня, Ніна, кілька дам і кавалерів<br />
Під час останніх рядків входять.<br />
Господиня<br />
Спочиньмо тут. Прошу сідать, mesdames.<br />
Дама (до іншої)<br />
Так жарко тут — я знемагаю.<br />
Петров<br />
Настасья Павлівна щось заспіває нам.<br />
Ніна<br />
Нових романсів я, на жаль, не знаю,<br />
А всі старі самій набридли вкрай.<br />
Дама<br />
Ах, справді, Ніно, просим, заспівай.

Господиня<br />
Така ти мила, що не будеш, знаю,<br />
Примушувать просити довгий час.<br />
Ніна (сідаючиза піано)<br />
Та слухати уважно, — мій наказ.<br />
Хоч трошки цим наказом вас<br />
Я покараю.<br />
(Співає)<br />
Коли в очах твоїх сльозою<br />
Печаль промчиться іноді —<br />
Немає болю за тобою.<br />
Ти нещаслива з ним тоді.<br />
Незримий змій гризе й тривожить<br />
Твоє життя, судьбу твою,<br />
І радий я, що він не може<br />
Тебе любить, як я люблю.<br />
А щастя усміх лиш єдиний<br />
У тебе промайне з-під вій,<br />
І я від мук таємних гину,<br />
І пекло у душі моїй.<br />
ВИХЩ ЧЕТВЕРТИЙ<br />
Ті самій Арбенін.<br />
(У кінці третього куплета муж входить і спирається на фортепіано.<br />
Вона, побачивши, спиняється).<br />
Арбенін<br />
Продовжуйте.<br />
Ніна<br />
Забула я, й мені<br />
Кінця не пригадать сьогодні.<br />
Арбенін<br />
Я нагадаю.

Ніна (збентежено)<br />
Нащо? Ні.<br />
(Убік, до господині)<br />
Чогось нездужаю.<br />
(Підводиться).<br />
Гість (додругого)<br />
У кожній пісні модній<br />
Слова завсіди є такі,<br />
Що їх і вимовить не зважаться жінки.<br />
2-й гість<br />
Занадто вже прямий цей наш язик природний<br />
І до жіночих примх він досі ще не звик.<br />
3-й гість<br />
Так, справді, мов дикун, підвладний лиш природі,<br />
Не гнеться гордий наш язик.<br />
Зате вже ми гнемося так, що й годі.<br />
(Подають морозиво. Гості йдуть у другий кінець зали і по<br />
одному розходяться по інших кімнатах, так, що нарешті<br />
Арбенін і Ніна залишаються вдвох. Невідомий з'являється в<br />
глибині театру).<br />
Ніна (догосподині)<br />
Десь осторонь спочить хотіла б я тепер.<br />
Даруйте,<br />
(до чоловіка)<br />
Принеси морозиво,<br />
(Арбенін здригається і йде по морозиво; повертається<br />
й всипає отруту).<br />
Арбенін (убік)<br />
Смерть, поможи!<br />
Ніна (донього)<br />
Так журно знов... Іноді<br />
Нещастя жду якогось я.

Арбенін (убік)<br />
Я вірю, інколи, в передчуття.<br />
(Подаючи)<br />
Ось ліки від нудьги, як є охота.<br />
Ніна<br />
Так, це прохолодить.<br />
Арбенін<br />
О, так, прохолодить.<br />
Ніна<br />
Тут нині скучно.<br />
Арбенін<br />
Що ж робить?<br />
Щоб не скучать з людьми, годилося б привчить<br />
Себе дивитись на підступство і глупоту<br />
На цьому світ стоїть, а решта все дарма.<br />
Ніна<br />
Жахливо це і неприємно.<br />
Арбенін<br />
Неприємно.<br />
Ніна<br />
Немає непорочних душ.<br />
Арбенін<br />
Нема.<br />
Я думав, що знайшов одну, але даремно.<br />
Ніна<br />
Що ти говориш?<br />
Арбенін<br />
Я сказав,<br />
Що в світі всім таку одну лиш відшукав я.<br />
...Тебе. .<br />
Ніна<br />
Ти зблід.

Арбенін<br />
Багато танцював.<br />
Ніна<br />
Опам'ятайся-но! Ти ж з місця не вставав.<br />
Арбенін<br />
То значить через те, що мало танцював я.<br />
Ніна (віддає порожнє блюдечко)<br />
Візьми, постав на стіл.<br />
Арбенін (бере)<br />
Все, все!<br />
Мені й краплини не лишить! Жорстоко!<br />
(Роздумуючи)<br />
Фатального назад не повернути кроку.<br />
Та хай нікому більш це згуби не несе.<br />
(Кидає блюдечко на землю й розбиває його).<br />
Ніна<br />
Необережний ти!<br />
Арбенін<br />
Я... я недужий.<br />
Додому їдьмо... та мерщій.<br />
Ніна<br />
Гаразд. Але чого похмурий ти такий?<br />
Незадоволений ти з мене чимсь, мій друже?<br />
Арбенін<br />
Ні, задоволений я з тебе і радий.<br />
(Виходять).<br />
Невідомий (залишаєтьсясам)<br />
Мені шкода її... і ледве, мимоволі,<br />
Не кинувся вперед, до неї я...<br />
(Замислюється)

Ні, ні, збувається хай визначення долі,<br />
А діяти черга настане ще моя.<br />
(Виходить).<br />
СЦЕНА ДРУГА<br />
ВИХЩ ПЕРШИЙ<br />
Спальня Арбенін а<br />
(Входить Ніна, слідом служниця).<br />
Служниця<br />
Вам, пані, зле? Ви на лиці змінились.<br />
Ніна (скидаючисережки)<br />
Нездужаю.<br />
Служниця<br />
То ви стомились.<br />
Ніна (убік)<br />
Мій муж мене лякає, а чого —<br />
Не знаю я. Чудне мовчання, зір його...<br />
(До служниці)<br />
Так тисне цей корсет... Чогось мені погано.<br />
Скажи, я до лиця була сьогодні вбрана?<br />
(Іде до дзеркала)<br />
Бліда... бліда, мов смерть... Та що за дивина?<br />
У Петербурзі тут хто не блідий, цікаво?<br />
Хіба, що лиш стара княжна,<br />
Та й то — рум'яна! Світ лукавий.<br />
(Скидає буклі й згортає косу)<br />
Кинь десь її та дай-но шаль.<br />
(Сідає в крісло)<br />
Який чарівний вальс! В п'янкім зачаруванні<br />
Все круженяла я, і дивне поривання<br />
Мене й думки мої манило десь у даль.<br />
І серце біль проймав: немовби то печаль,<br />
Немовби радість... Сашо, дай-но книжку...

Так знову князь набрид, що й не сказать!<br />
Хоч і шкода його, признатись, трішки.<br />
Що він казав там? Лиходій, скарать,<br />
Кавказ... біда... Пусте!<br />
Служниця<br />
Накажете прибрать?<br />
(Показує на наряди).<br />
Ніна<br />
Облиш.<br />
(Поринає в задуму.<br />
Арбенін з'являється в дверях).<br />
Служниця<br />
Накажете іти?<br />
Арбенін (до служниці, глухо)<br />
Іди.<br />
(Служниця не йде)<br />
Ти чула?<br />
(Служниця виходить. Арбенін замикає двері).<br />
вихщ ДРУГИЙ<br />
Арбенін і Ніна<br />
Арбенін<br />
Хіба вона потрібна ще тобі?<br />
Ніна<br />
Ти тут?<br />
Арбенін<br />
Я тут.<br />
Ніна<br />
Я хвора, далебі;<br />
В усьому тілі млость і голова спахнула.<br />
Дай руку — ось: мов у вогні; це я собі<br />
Морозивом нашкодила, як їла.<br />
То й застудилася тоді, мабуть.<br />
Так?

Арбенін (неуважно)<br />
Що? Морозиво?.. А... може буть...<br />
Ніна<br />
Мій любий! Я тобі давно сказать хотіла!<br />
Змінився зовсім ти з недавніх пір;<br />
Колишніх ласк від тебе я не бачу,<br />
Такий суворий став, холодний в тебе зір...<br />
І все за маскарад — клену я їх і плачу,<br />
Заприсяглась собі обходити їх пріч.<br />
Арбенін (убік)<br />
Тоді, як їм вже віддано належне.<br />
Ніна<br />
Що значить раз, хоч раз вчинить необережно.<br />
Арбенін<br />
Необережно! О!<br />
Ніна<br />
У тому ж тільки й річ.<br />
Арбенін<br />
Все слід було раніш обміркувати.<br />
Ніна<br />
О, якби знала я раніш характер твій,<br />
З тобою вік не зав'язала б свій —<br />
Терзать тебе, страждать самій,<br />
Приємно й мило, — що й казати.<br />
Арбенін<br />
Та й то: пощо тобі моя любов?<br />
Ніна<br />
Яка вже тут любов! Я жить так незугарна.<br />
Арбенін (сідає біля неї)<br />
Так, справді! Що таке життя? Життя — річ марна!<br />
Допоки в серці швидко ллється кров,<br />
На світі все нам радість і відрада.

А проминуть роки бажань, жаги —<br />
Лиш тьма лишиться навкруги!<br />
Так — що життя? Відома всім шарада,<br />
Що й дітям розв'язати до снаги.<br />
В ній перше — це народження! В ній друге —<br />
Жахливий ряд турбот і біль таємних ран;<br />
Смерть —— це останнє в ній, а ціле в ній — обман.<br />
Ніна (показуючи на груди)<br />
Тут щось пече.<br />
Арбенін (продовжуючи)<br />
Зроби послугу:<br />
Мовчи і слухай, прошу я.<br />
Життя нам дороге, поки воно прекрасне.<br />
Чи довго ж? Ні, життя,<br />
Мов бал, — танцюєш ти — і весело, і ясно,<br />
І грає музика, й вогнями сяє зал...<br />
А там — утома лиш, і згас твій пал.<br />
То краще в юності навік з ним розлучитись, —<br />
Поки душа не звикла ще миритись<br />
З його нікчемністю... і вмить<br />
У потойбічний світ перелетіть,<br />
Поки минулим ум не став іще журитись<br />
І поки легка ще зі смертю боротьба.<br />
Це щастя, та не всім дає його судьба.<br />
Ніна<br />
Ні, хочу жити я.<br />
Арбенін<br />
Дарма.<br />
Ніна<br />
Євгеній,<br />
Я мучусь, хвора я!<br />
Арбенін<br />
О, муки є шалені,<br />
Яких тобі повік не зрозуміть!

Ніна<br />
Ах, лікаря!<br />
Арбенін<br />
Життя — це вічність; смерть — лиш мить!<br />
Ніна<br />
Та жити хочу я!<br />
Арбенін<br />
І душі незліченні<br />
Там втіхи ждуть собі.<br />
Ніна (злякано)<br />
О, я молю ——<br />
Пошли по лікаря скоріше!<br />
Арбенін (підводиться, холодно)<br />
Не пошлю.<br />
Ніна (післямовчання)<br />
Жартуєш ти... Але так жартувать — безбожно.<br />
Умерти можу я — пошли мерщій.<br />
Арбенін<br />
То що ж? Хіба умерти вам не можна<br />
Без лікаря?<br />
Ніна<br />
Ти лиходій,<br />
Євгеній — я жона твоя.<br />
Арбенін<br />
Так! Знаю, знаю!<br />
Ніна<br />
О, зглянься! Лікаря скоріш!<br />
Вогонь у грудях... я вмираю...<br />
Арбенін<br />
Так скоро? Ні, ще ні.<br />
(Дивиться на годинник)<br />
За півгодини лиш.

Ніна<br />
О, ти мене не любиш! Ні!<br />
Арбенін<br />
А може<br />
Любити той, кому ти вкинула страшне<br />
У груди пекло? Ні, лиш веселять мене<br />
Твої страждання... Боже, боже!<br />
Ти, що любов не вміла шанувать, —<br />
Ти зважилась любові вимагать!<br />
Єдину мав я у житті відраду —<br />
Тебе... великих жертв від тебе не жадав.<br />
Твій ніжний усміх, зір, — ось все, чого бажав.<br />
І що ж? Що я знайшов? Підступство й зраду.<br />
Мене облеснику продать!<br />
За поцілунок! О! Мене, який за тебе<br />
Радий був душу всю, життя своє віддать!<br />
Так зрадити мене! О, небо!<br />
Ніна<br />
Якби сама я зрозуміть свою<br />
Могла провину, то...<br />
Арбенін<br />
Мовчи, мовчи, молю!<br />
Я збожеволію від цих страждань і болю!<br />
Ніна<br />
Браслет мій князь знайшов, а ти<br />
Став дослухатись клевеги —<br />
Тебе обмануто...<br />
Арбенін<br />
О, так!.. Доволі!<br />
Мене обмануто!.. А я гадав,<br />
Що міг би знов щасливим бути... Мріяв<br />
Любити й вірити... та долі час настав,<br />
І, мов уяви хворий вияв,<br />
Все вмить розвіялось... Я щастя осягти,<br />
Можливо, міг би ще, і в серці повнім<br />
Знов оживив би те, що в давнину цвіло в нім,

Ти не схотіла, ти!<br />
Плач! Плач!.. Та що ті сльози, Ніно?<br />
Що сльози женщини? Вода.<br />
Я ж плакав? Я — мужчина!<br />
Від люті й ревності... Не знаєш ти, шкода —<br />
Страшна біда,<br />
Коли від сорому, збезумілий неначе,<br />
Мужчина в люті плаче.<br />
О! Стережись його тоді — це ж^х —<br />
У нього пекло й смерть у грудях і в руках.<br />
Ніна<br />
(у сльозах падає на коліна й здіймає руки до неба)<br />
Творець всевладний в небесах!<br />
Не чує він, а ти все чуєш — ти все знаєш,<br />
І ти мені, всевладний, співчуваєш!<br />
Арбенін<br />
Хоч перед ним неправди не кажи.<br />
Ніна<br />
Його святині не порушу<br />
Неправдою ніколи в світі я,<br />
Йому я віддаю свою стражденну душу,<br />
Мені захисник він — тобі суддя.<br />
Арбенін<br />
(який в цей час ходить по кімнаті, згорнувши руки)<br />
Тобі пора молитись, Ніно,<br />
Надходить час твій... так, ти вмерти мусиш тут,<br />
І буде тайною для всіх людей причина<br />
Твоєї смерті... Нас розсудить божий суд.<br />
Ніна<br />
Як? Вмерти? О!.. Сказав він правду... боже!<br />
Арбенін (сміючись)<br />
Я знав заздалегідь, що вас це так стривожить.<br />
Ніна<br />
Смерть! Смерть! Вогонь у грудях запалав!

Арбенін<br />
На балі я тобі отрути дав.<br />
(Мовчання)<br />
Ніна<br />
Не вірю, неможливо, ні, ти знов зо мною<br />
Жартуєш... (Кидається до нього)<br />
Ти не звір, о, ні!.. В душі твоїй<br />
Є іскра добрості... З байдужістю такою<br />
Мене ти не погубиш... Боже мій,<br />
Євгеній, зглянься на моє благання,<br />
Не додавай мені страждання,<br />
Врятуй мене, розвій мій страх...<br />
Поглянь сюди...<br />
(Дивиться йому просто в вічі й рвучко відхиляється)<br />
О! Смерть в твоїх очах!<br />
(Падає на стілець і заплющує очі<br />
Він підходить до неї й цілує її).<br />
Арбенін<br />
Так, ти помреш — і сам зостанусь я...<br />
Навіки сам... Мине життя,<br />
Помру... та буду все лиш сам! Жахливо!<br />
Та ти не бійся, ти щаслива,<br />
Тобі прослалася ясна на небо путь,<br />
І ангели тебе в свій світ візьмуть.<br />
(Плаче)<br />
Так, я люблю тебе, люблю... Вже не зважаю<br />
Я на минуле... помсті теж межа є,<br />
І ось вона: дивись, твій вбивця — я<br />
Ридаю над тобою, мов дитя.<br />
(Мовчання).<br />
Ніна (виривається й підхоплюється)<br />
Допоможіть!.. Отрута! Я вмираю!..<br />
Сюди... Не чують... Так, я знаю,<br />
Ти завбачав... нема нікого тут.

Та пам'ятай! Є божий суд!<br />
Убивця ти, тебе я проклинаю.<br />
(Не добігши до дверей, падає непритомна).<br />
Арбенін (гіркосміючись)<br />
О, що мені з оцих твоїх проклять!<br />
Я Богом проклятий!<br />
(Підходить)<br />
Нещасній<br />
Над силу кара...<br />
(Стоїть, згорнувши руки)<br />
" . . Зір їй гасне,<br />
Бліда!<br />
(Здригається)<br />
Та риси всі спокійні, і не знать<br />
По них, що криється в душі стражденній.<br />
Невже?<br />
Ніна (слабко)<br />
Прощай, Євгеній!<br />
Ти лиходій... Вмираю без вини...<br />
Арбенін<br />
Облиш,<br />
Не говори — тобі тепер ніщо не допоможе,<br />
Ні хитрощі, ні лжа... Кажи скоріш, —<br />
Мене обмануто?.. — І пекло так не може<br />
Коханням жартувать... Мовчиш?<br />
А! Розумію: мста мені це?<br />
Та все дарма — помреш ти і в труні<br />
Сховаєш від людей жахливу таємницю.<br />
Ніна<br />
Тепер байдуже все мені,<br />
Але невинная...<br />
(Вмирає)<br />
Арбенін (підходить до неї й швидко відвертається)<br />
Неправда, ні!<br />
(Падає в крісло)

ДІЯ ЧЕТВЕРТА<br />
СЦЕНА ПЕРША<br />
ВИХІД ПЕРШИЙ<br />
Арбенін (сидить біля столу на канапі)<br />
Знемігся в боротьбі страшній<br />
З самим собою я до краю<br />
І, сили втративши, впадаю<br />
В якийсь пригнітливий, оманний супокій.<br />
Лиш іноді турбота мимоволі<br />
Бентежить душу знов у цім холоднім сні,<br />
І серце змучене стискається від болю.<br />
Невже все скінчено й лишилось на землі<br />
Лише нових страждань та мук зазнать мені?<br />
Дурниці! Все минеться скоро.<br />
Під тягарем років помре уява хвора...<br />
Та мусить же колись в душі оцій<br />
Знов оселитись супокій.<br />
(Замислюється, раптом підводить голову)<br />
Я помилився!.. Пам'ять невмолимо<br />
Бентежить душу!.. О, як ясно бачу я<br />
її відчай, благання... Мимо, мимо,<br />
О, ти, пробуджена змія!<br />
(Падає головою на руки)

ВИХІД ДРУГИЙ<br />
Казарін (тихо)<br />
Арбенін тут? Зажурений, зітхає.<br />
Побачимо, як він комедію заграє.<br />
(До нього)<br />
Спішив до тебе, друже мій,<br />
Дізнавшись про твоє нещастя.<br />
Що вдієш — так судилось їй,<br />
У всякого свої напасті.<br />
(Мовчання)<br />
Та годі, брат, не опускай очей,<br />
Приреченості та покори<br />
Не удавай... Це добре для людей,<br />
Для публіки, — ми ж, друже мій, актори.<br />
Скажи мені... Ох, та й блідий ти став, —<br />
Так, ніби цілу ніч до ранку в карти грав.<br />
Ох, шалапут!.. Та ми розговоритись<br />
Ще встигнемо... Іде твоя рідня —<br />
Небіжчиці прийшли, звичайно, поклонитись.<br />
Прощай, до іншого якогось дня.<br />
(Виходить)<br />
вихід ТРЕТІЙ<br />
Родичі приходять.<br />
Дама (до племінниці)<br />
Ну, певна річ, над ним господнє є прокляття.<br />
Був кепський муж, був кепський син...<br />
Ох, нагадай заїхать в магазин, —<br />
Купить матерії для траурного плаття,<br />
Прибутків, бач, нема, а треба для рідні<br />
Робить витрати, ще й значні.<br />
Племінниця<br />
Ma tante, скажіть, яка причина,<br />
Що вмерла нагло так кузина?

Дама<br />
Та, що ваш модний світ дурний; того й гляди<br />
Доживете ви до біди.<br />
(Виходять)<br />
ВИХІД ЧЕТВЕРТИЙ<br />
З кімнати небіжчиці виходять л і к а р і старик.<br />
Старик<br />
При вас вона померла?<br />
Лікар<br />
Ні, спізнились<br />
Мене знайти... Біда, казав я всім,<br />
З балами та з морозивом отим.<br />
Старик<br />
А покрив дорогий — парчу ви роздивились?<br />
У мого брата, рік тому, ще навесні,<br />
Точнісінько такий був на труні.<br />
(Виходить)<br />
вихщ П'ЯТИЙ<br />
Лікар підходить до Арбенін а й бере його за руку.<br />
Лікар<br />
Спочити треба вам.<br />
Арбенін (здригаючись)<br />
А!..<br />
(Набік)<br />
Серце впало!..<br />
Лікар<br />
Сю ніч занадто ви вдавалися в печаль.<br />
Засніть.<br />
Арбенін<br />
Я спробую.

Лікар<br />
Допомогти, на жаль,<br />
Не можна вже... Страшне спіткало<br />
Вас лихо. Все ж...<br />
Арбенін<br />
О, не загину я.<br />
Яких лиш за свого життя<br />
Не зазнавав страждань я, що лиш не бувало,<br />
А все живий ось... Щастя я жадав —<br />
В подобі ангела Господь його послав,<br />
Та приторком своїм злощасним<br />
Святиню осквернив я в нім,<br />
І — ось воно, — створіння це прекрасне,<br />
Холодним стало і німим.<br />
Раз у житті чужу мені людину,<br />
Рискнувши честю, я від згуби врятував.<br />
І що ж? Врятований підступно, в мить єдину,<br />
Ілузливо сміючись, все в мене, все забрав.<br />
(Виходить)<br />
Лікар<br />
Немає сумніву — він хворий небезпечно,<br />
І божевілля тут загрожує... Однак,<br />
Якщо це справді буде так,<br />
То житиме він безперечно.<br />
(Виходячи, здибується з двома).<br />
вихід шостий<br />
Входять Невідомий і князь.<br />
Невідомий<br />
Могли б ми бачити Арбеніна, чи ні?<br />
Лікар<br />
Що відповісти вам, я до ладу й не знаю:<br />
Сю ніч жона його померла.

Невідомий<br />
Жаль мені.<br />
Лікар<br />
У тузі він.<br />
Невідомий<br />
О, і йому я співчуваю.<br />
Він вдома?<br />
Лікар<br />
Так, але ж кажу, сю ніч...<br />
Невідомий<br />
Важливу дуже я до нього справу маю.<br />
Лікар<br />
Скажіть-но, друзі ви йому, звичайна річ?<br />
Невідомий<br />
Ще ні, та стрівшися з ним віч-на-віч,<br />
Здружитись матимемо змогу.<br />
Лікар<br />
Він хворий небезпечно.<br />
Князь (злякано)<br />
Лежить?<br />
Без пам'яті?<br />
Лікар<br />
Ні, ходить, і цю мить<br />
Був тут. Ще є надія.<br />
Князь<br />
Слава богу!<br />
(Лікар виходить).

ВИХІД сьомий<br />
Князь<br />
Нарешті!<br />
Невідомий<br />
Так... Лице вам у вогні.<br />
Вагаєтеся ви, можливо?<br />
Князь<br />
А ви... ви ручитесь мені<br />
В тім, що підозра ваша справедлива?<br />
Невідомий<br />
Послухайте: у нас обох мета одна,<br />
Єднає нас до нього злоба,<br />
Та ви душі його не знаєте — страшна<br />
Глибока, наче двері гроба;<br />
Чому хоч раз відкриється вона,<br />
Те в ній поховане навік-віків; ревнивий,<br />
Підозру він за доказ має; мстивий,<br />
Коли ображений, стає<br />
В шаленій люті він жахливий,<br />
І мсти... лиш мсти закони визнає.<br />
Так, сталась смерть оця не без причини...<br />
Я знав: він ворог ваш... і я служить вам рад,<br />
Ви битись станете — я крок чи два назад,<br />
І буду глядачем картини.<br />
Князь<br />
Та як дізнались ви, що день тому насмів<br />
Мене образить він?<br />
Невідомий<br />
Я б радо розповів,<br />
Та це вам надокучить...<br />
Скрізь гомонить про це юрба.<br />
Князь<br />
Нестерпна думка!

Невідомий<br />
Так, і вас це надто мучить.<br />
Князь<br />
О, ви не знали, що то є ганьба!<br />
Невідомий<br />
Ганьба? Ні. Забувать про неї досвід учить.<br />
Князь<br />
Хто ж ви?<br />
Невідомий<br />
Ім'я потрібне вам?<br />
Навіщо? Спільник ваш велінням долі,<br />
За вашу честь обстав я сам, —<br />
Хіба цього вам не доволі?<br />
Та йдуть сюди... його хода важка й повільна.<br />
З ним давні справи є у нас,<br />
І зараз бути вам за свідка недоцільно.<br />
(Князь відходить убік).<br />
вихід восьмий<br />
Арбенін зі свічкою.<br />
Арбенін<br />
Смерть! Смерть... О, скрізь це слово: смерть!<br />
Воно мене заполонило вщерть,<br />
І переслідує всякчас; безмовно<br />
Дивився щойно я на труп німий,<br />
І серце туга невимовна,<br />
А мозок біль проймав страшний.<br />
Безжурний спокій ліг на лагідне обличчя<br />
І вічна посмішка тихенько розцвіла,<br />
Коли відкрилось потойбіччя<br />
її душі, що там судьбу свою знайшла.<br />
Невже я помилився? Неможливо<br />
Так помилитися... Хто доведе<br />
її невинність? Хто правдиво

Про все повідає мені? Де доказ, де?<br />
Так, муж я був палкий, але суддя<br />
Холодний — хто ж переконає<br />
Мене тепер?<br />
Невідомий<br />
Переконаю я.<br />
Арбенін<br />
(спочатку лякається й, відійшовши, підносить до лиця свічку)<br />
Хто ви такий?<br />
Невідомий<br />
Ти не пізнав, Євгеній?<br />
А приязню колись єднало нас життя.<br />
Арбенін<br />
Та хто ж ви?<br />
Невідомий<br />
Я твій добрий гений<br />
Я непомітно скрізь з тобою був разом.<br />
Завжди маскуючись, в інакшому наряді;<br />
Всі знав діла твої і мислі знав часом...<br />
Попереджав тебе недавно в маскараді.<br />
Арбенін (здригаючись)<br />
Пророків не люблю і прошу вас<br />
Негайно вийти геть — я не жартую.<br />
Невідомий<br />
О ні, я не піду, дарма, що чую<br />
Цей грізний голос і наказ.<br />
Так, не пізнав мене ти, безперечно,<br />
Та я не з тих людей — і це відчуєш ти, —<br />
Що від мети їх небезпечна<br />
Хвилина може відтягти.<br />
Мети своєї я домігся вже, нівроку!<br />
Помру, але назад не відступлю я й кроку.

Арбенін<br />
Я сам такий, проте цим не хвалюсь.<br />
(Сідає)<br />
Що ж, слухаю.<br />
Невідомий (убік)<br />
До слів моїх на диво<br />
Байдужий він... Ні, ні, я подивлюсь,<br />
Що буде далі... неможливо,<br />
Щоб помилився я...<br />
(До нього)<br />
Сім літ тому... О, ти забув,<br />
Ти пізнавав мене; я молодий, багатий<br />
І недосвідчений тоді ще був,<br />
А ти... у грудях ти зневагу й холод, знати,<br />
Уже таїв до всього і до всіх,<br />
Пишаючися ними всюди.<br />
Не відаю, що породило їх, —<br />
Душі твоєї тут я розбирать не буду —<br />
її Господь лиш може зрозуміть,<br />
Бо тільки він подібну міг створить.<br />
Арбенін<br />
Дебют прекрасний...<br />
Невідомий<br />
Жди кінця такого ж:<br />
Раз ти мене до себе заманив...<br />
О, грошей не лічив<br />
Тоді я, і до того ж<br />
У щастя вірив — юний і сліпий.<br />
Сів грати я й програв. Суворий і скупий<br />
У мене був отець, і, щоб не наражатись<br />
На закиди, я здумав відігратись.<br />
Та ти, хоч молодий, мене тримав<br />
У пазурах — і знов я все програв.<br />
У розпач^впав тоді я, і з одчаю<br />
Благав, принижено молив,

І плакав, далебі... А ти, холодний, пам'ятаю,<br />
Сміявся лиш... О, краще б простромив<br />
Мене кинджалом ти!.. Але тоді ти<br />
Не вмів провістливо дивитися на світ,<br />
І сім'я, злом ущерть налите,<br />
Лише тепер дало свій плід.<br />
(Арбенін хоче схопитися, але замислюється)<br />
Тоді все кинув я: всі сподівання,<br />
І женщин, і любов, блаженство юних літ,<br />
Мрійливість лагідну й солодкі хвилювання,<br />
І в світі цим новий побачив світ, —<br />
Світ таємничий різнородних,<br />
Знедолених людей, світ дивних відчувань,<br />
Привабних мук, нездійснених бажань,<br />
Думок і пристрастей холодних.<br />
Побачив я, що гроші — цар землі,<br />
І поклонився їм. Та злидні і жалі<br />
Опали знов мене: зрадливе щастя знову<br />
Мене покинуло, а сили час пожер...<br />
Тоді останню склав я з долею умову —<br />
І от став тим, що є тепер...<br />
А! Ти тремтиш... ти добираєш,<br />
До чого я веду і що сказав?<br />
Ну, повтори тепер, що ти мене не знаєш!..<br />
Арбенін<br />
Геть! Я впізнав тебе — впізнав!<br />
Невідомий<br />
Геть? Ні... Хіба це все? Ти з мене насміявся —<br />
Я посміятись радий теж.<br />
Недавно, — з прослуху, — я випадком дізнався,<br />
Що, взявши шлюб, безжурно ти живеш...<br />
І гірко ремствувать зболіле серце стало,<br />
І довго думав я — пощо ж<br />
Щасливий він?.. Шептало<br />
Мені чуття якесь: "Іди, іди, стривож".<br />
І за тобою я дні й ночі, далебі,

Став стежити, ховаючись в юрбі;<br />
Все чув і бачив я все сам,<br />
І от — кінець моїм трудам.<br />
Послухай-но: дізнався і відкрию<br />
Тобі я істину одну:<br />
(чітко, поволі)<br />
Послухай... ти... ти вбив свою жону!..<br />
(Арбенін відскакує. Князь підходить)<br />
Арбенін<br />
Убив?.. Я?.. Князь! О! Розумію!<br />
Невідомий (відступаючи)<br />
Я все сказав.<br />
Князь<br />
А я додать посмію...<br />
Арбенін (шаленіючи)<br />
А! Змова тут!.. То я в руках у вас?<br />
Хто вам тут стане на заваді?<br />
Ніхто... Ви тут царі... Душа моя всякчас<br />
Тремтітиме... Я в вашій владі...<br />
Пошився в дурні я, немов дитя,<br />
І відповісти вам нічого не зумію...<br />
Я переможений, і, мовчки, зараз я<br />
Сам... сам схилю свою на плаху шию.<br />
Та ви не зважили, що розум при мені<br />
Зостався... досвід є у мене... є ще сила!<br />
Гадали ви, що все взяла її могила?<br />
Що я вам не сплачу за все, як в давні дні?<br />
То ось яким мене собі ви уявили,<br />
Повіривши дурним чуткам!<br />
Так, вдало сцену цю задумано... та вам<br />
Кінець додумать не до сили.<br />
А хлопчик цей — зо мною він також<br />
Боротись здумав? Отже мало<br />
Було поличника — ще прагнете? Ну, що ж!<br />
Дістанете... Чи, може, стало

Життя немиле? А! Вас наситило вщерть<br />
Життя розпусника, окрите<br />
Ганьбою й соромом? Гаразд: вас буде вбито;<br />
З ім'ям негідника судилася вам смерть.<br />
Князь<br />
Побачимо! Скоріш!<br />
Арбенін<br />
Ходім, ходім!<br />
Князь<br />
Тепер щасливий я!<br />
Невідомий (спиняючи)<br />
Князь, головне забули.<br />
Князь (спиняючи Арбеніна)<br />
Стривайте, — справді, я забув — ви ще не чули<br />
Найголовнішого: нічим<br />
Не завинила ваша жертва, — не відчули<br />
Ви щирості її — карайтесь нині цим.<br />
Тепер все сказано... Ходім.<br />
Арбенін<br />
Що, що?<br />
Невідомий<br />
Твоя жона невинна — і жорстоко<br />
Повівся з нею ти.<br />
Арбенін (шаленосміючись)<br />
О, жарт дотепний це, нівроку.<br />
Князь<br />
Ні, ні, клянусь, я не жартую, ні.<br />
Потрапив долею чудною<br />
Браслет до баронеси, і мені<br />
Був даний він її рукою.<br />
Я помилився сам... та вашою жоною<br />
Моя любов відкинута була.<br />
Якби я знав, що може стільки статись

Від помилки цієї зла,<br />
Не став би усміху її я домагатись.<br />
Ось лист від баронеси — в нім<br />
Вона призналась вам в усім.<br />
Як прочитаєте — я жду... жду вас тоді я.<br />
(Арбенін придивляється до листа і читає)<br />
Невідомий (звівши очі до неба, лицемірно)<br />
Карає доля лиходія!<br />
Загинула невинна — жаль!<br />
Та тут судилась їй печаль<br />
І муки безнадії.<br />
О, бачив я — в очах її сльоза<br />
Всю чистоту душі відображала ясно,<br />
Хто міг би здумати, що цвіт такий прекрасний<br />
Зімне негадана гроза<br />
І прийме смерть дочасно.<br />
Чого ж мовчиш?.. Кричи... Злочинець ти,<br />
Терзайся ж, о, нещасний!<br />
Арбенін (кидається на них)<br />
Я повбиваю вас, кати!<br />
(Раптом знесилюється й падає в крісло)<br />
Князь (штовхаючи, грубо)<br />
Розкаянням вам не відбути<br />
Відплати... ні, ждуть пістолети нас.<br />
Мовчить... не слухає... чи, може, враз<br />
Він збожеволів?<br />
Невідомий<br />
Може бути.<br />
Князь<br />
Ви перешкодили мені.<br />
Невідомий<br />
Мета в нас різна.<br />
Я вже помстився — вам, гадаю, пізно.

Арбенін (встаючи з диким поглядом)<br />
О, що сказали ви?.. Я уявив...<br />
Я був ображений... Я такії* любив...<br />
, Прости!.. О, боже мій!.. Мені, мені простити!..<br />
(Безумно сміючись)<br />
А ти, безсердний, ти, неситий, —<br />
Ти їй простив?<br />
(Стає на коліна)<br />
Ну, от — до ваших ніг і я схилився радо:<br />
Скажіть мені, молю: лукавство й зрада<br />
її доведені... Скажіть, я хочу, я велю<br />
Вам зараз ствердити її провину...<br />
Вона невинна? О, хоч мить єдину<br />
Дивились в душу ви мою?<br />
Як я тепер прошу, так і вона благала...<br />
Я помилився... Що ж, мені<br />
Те саме і вона казала, —<br />
Я ж відповів: неправда, ні.<br />
(Підводиться)<br />
Я відповів це їй...<br />
(Мовчання)<br />
Я вам відкрию таємницю:<br />
Не я убив її.<br />
(Пильний погляд на Невідомого)<br />
Ти, ти певніш)<br />
Признайся ж, говори скоріш,<br />
Одвертай будь, скажи мені це...<br />
Навіщо ж був жорстокий ти? О, я<br />
Любив її, любив... я б небесам і раю<br />
її єдиної сльози/поки життя,<br />
Не відступив... Та я тобі прощаю.<br />
(Падає йому на груди й плаче)<br />
Невідомий (відштовхуючи його грубо)<br />
Опам'ятайся — годі!<br />
(До князя)

Заберім<br />
Його звідціль... Він на повітрі, може,<br />
Отямиться...<br />
(Бере його за руку)<br />
Арбенін!<br />
Арбенін<br />
Боже!<br />
Ми не побачимось... Прощай... Ходім, ходім —<br />
Сюди.<br />
(Виривається, кидається в двері, де труна її).<br />
Князь<br />
Спиніть його, тримайте!<br />
Невідомий<br />
Цей гордий розум теж сьогодні вкрай знеміг.<br />
Арбенін (повертаючись з диким стогоном)<br />
Тут подивіться, тут. Стривайте!<br />
(Вибігаючи на середину сцени)<br />
Який ти був жорстокий, як ти міг!<br />
(Падає на землю й сидить напівлежачи з нерухомими очима.<br />
Князь та Невідомий стоять над ним).<br />
Невідомий<br />
Жадав я помсти довгі роки,<br />
І помста справдилась моя.<br />
Князь<br />
Стерявся він... щасливий... я ж... на все життя<br />
Я втратив честь і спокій.