Сирвента

Люблю травневий світлий час<br />
І ніжні квіти весняні,<br />
Люблю, коли чарують нас<br />
Пташині радісні пісні,<br />
І тішусь я красою<br />
Рясних наметів і шатрів,<br />
Розкиданих серед лугів,<br />
Де гасла ждуть до бою<br />
Ряди уславлених полків,<br />
І вершників, і скакунів.

Люблю я бачить, як погнав<br />
Юрбу озброєний загін,<br />
Як мчать отари серед трав,<br />
А військо лине навздогін,<br />
І видно над рікою,<br />
Як замок між гірських горбів<br />
Обложений з-усіх боків,<br />
І темною габою<br />
Шереги мерехтять бійців,<br />
Що виглядають між ровів.

До серця рицар той мені,<br />
Що, першим кинувшись у бій,<br />
Летить безстрашно на коні,<br />
Запалює загін весь свій<br />
Відвагою п'янкою.<br />
Ось бій шалений закипів,<br />
І мчить боєць серед полів,<br />
Рискує головою,-<br />
Складу тому свій кращий спів,<br />
Хто йде вперед на ворогів!

Тріщать шоломи і щити<br />
Від палиць і мечів дзвінких.<br />
Рідіють воїнів ряди,<br />
Не стримать коней бойових<br />
Уздечкою тугою.<br />
Хто честь свою не поганьбив,<br />
Той сповнений під час боїв<br />
Турботою одною —<br />
Щоб якнайбільш стинать голів.<br />
Хоробрих надихає гнів!

Це дороге життя мені,<br />
І не люблю я пить і спать.<br />
Люблю гук сурем на війні<br />
І ржання коней пізнавать<br />
З атакою новою;<br />
Мене сп'яняє блиск мечів,<br />
Як вороги із-за скарбів<br />
Воюють між собою,<br />
Приємно бачить між мерців<br />
Шмати подертих прапорів.<br />
Барони! Жить війною<br />
Нам краще, ніж на схилі днів<br />
Закладом селищ і ланів.

Мій Папіоль, з тобою<br />
Я передам без зайвих слів,<br />
Щоб Так-і-ні у бій нас вів.