Литовська Погоня від Максима Богдановича
Литовська Погоня від Максима Богдановича
ЛИТОВСЬКА ПОГОНЯ1<br /> ВІД МАКСИМА БОГДАНОВИЧА
Що мені в тих запінених конях?<br /> Чом не гасне видіння жахне?!<br /> Стародавньої Литви Погоня<br /> І батожить, і смужить мене.
Чом мене? Я ж Вітчизни не зрадив,<br /> Я ж не зрікся ні краплі Дніпра,<br /> Це ж чому і чого вона ради<br /> Мою совість в полон забира?!
Розпаношиться ніч петрівчана<br /> Чадом розпачу й димом проклять —<br /> З пекла ночі до сивого рана<br /> Груди люто з Погоні болять.
Може, все, що мене обімшило, —<br /> Лесті зашморг, достатку шлея?!<br /> Тож мечем харалужним, не шилом<br /> Бий мене, щоб отямився я.
Витни гидь мою, вижери жаром,<br /> Прокопить, прогрими, протопчи —<br /> Під твоїм громопадним ударом<br /> Я здригаюсь і стогну вночі!
Є потреба нещадних очищень:<br /> Прагнеш бути — буття розіпни.<br /> А Погоня все ближче і ближче<br /> Десь з безодні душі, з глибини.
Сива збруя. Запінені храпи.<br /> Б'ють ломами копит вічний лід.<br /> Це б коня мені, і на коня би,<br /> І за ними, за ними б услід
Запропасти, пропасти в тих конях —<br /> Сам себе хто й коли здожене?!<br /> Стародавньої Литви Погоня<br /> І батожить, і смужить мене...
1) В старому Вільні на мурі Гострої Брами висічено герб — вояків ва стрімких конях. Герб цей місто отримало ще за часів Великого Князівства Литовського, і зветься він — Литовська Погоня.<br /> Найуславленіший патріотичний вірш Максима Богдановича спонуканий цим гербом.