Лисiцю найвигiднiше полювати взимку, коли земля натягне на себе бiлу-бiлу та пухку-пухку ковдру i задрiмаі зимовим спокiйним сном. Тодi шкурка в лисицi робиться густа-густа та лискуча, та пухната, а, як вiдомо, лисицю полюімо виключно через її знамените хутро, що маі наукову назву — горжетка. Лисицi водяться у нас в Радянському Союзi геть-чисто на всенькiй його територiї — i на ланах, i на болотах, i в лiсах та перелiсках. За весь час нашого свiдомого полювання нам доводилося бачити лисиць по всiх вищесказаних мiсцях i на всiх тих мiсцях в них стрiляти. Збираітесь ви, значить, на лисиць. З цього приводу ви говорите вдома: — На лисиць поїду! У Срiблянському ярку, казав Посип Явдокимович, два виводки. Поїду, — чотпри-п'ять лисичок тарарахну — от воно: тобi горжетка. Це, як чотири! А як п'ять — то й менi горжетка. Полювати лисиць, — одягатись треба дуже тепло, бо зима, доводиться стояти на гону довгенько, — лисиця йде великим колом, доки собаки її тим колом обженуть, — замеознути можна. Треба вам знати, що звiр, — коли його пiднiмуть i поженуть гончаки, — робить коло: i заіць, i лисиця, i вовк. Кожний iз них; зробивши коло, повертаіться до того мiсця, звiдки його пiднято, — отже, ваша задача не бiгтн разом iз собаками за зайцем чи за лисицею, чи за вовком, а стояти на мiсцi й чекати, коли вiн, оббiгши коло, повернеться до свого лiгва. Собаки гонять, як знаімо, уголос, i коли наближаіться гон, — знайте, що звiр iде до вас! Стежте тодi пильно! Голос наближаіться, наближаіться, наближаіться. Ось майнула серед кущiв золото-червона стрiчка, як блискавка! Бах! — i нема нiчого... Заіць робить невеличке коло, лисиця — бiльше, а вовк, — той iще бiльше. Чекати iнодi доводиться довгенько, — отже, одягайтесь тепло. Одяглися. Вам удома й кажуть: — Ти їздиш-їздиш, стрiляіш-стрiляіш, собак годуіш, а в Ганни Iванiвни он яка чорнобурка! I рушницi нема, i собак нема, — а чорнобурка-очей одiрвать не можна. — Добре, добре! Трапиться, так гахну й чорнобурку! Тiльки в нас на Українi чорнобурка трапляіться дуже й луже рiдкої Майже нiколи! — Рiдко? Повнi комiсiйнi крамницi! — Та що ти, господь з тобою! Що ти хочеш, шоб я з гончаками у комiсiйнiй крамницi чорнобурку полював?! Добра буде й рудобурка! — А песцi там ість? — Єсть! — Бiлi чи голубi? — Рябенькi! Вони тiльки на далекiй пiвночi бiлIшають та голубiшають. Так як i курiпки: у нас рябенькi, а на пiвночi —— бiлi-бiлi, слiпучо-бiлi! Так i песцi! Взагалi збори для полювання на лисицю дуже й дуже, як бачите, складна справа... В коротенькому кожушку, в повстяниках i в капелюсi на лисичачiм хутрi виходите ви з тепло-затiшної хати Йосипа Явдокимовича й простуіте до Срiблянського ярка, де: — Їй-богу, аж дяа лисичачих виводки! Йосип Явдокимович — старий, досвiдчений мисливець i давнiй ваш приятель, що на своіму вiку: — Тих вовкiв, тих лисиць, тих зайцiв, що вже поповбивав, так, вiрите, й лiчби їм нема! Ранок. Морозець. Порипуі снiжок. До Срiблянського ярка вiд хутора три кiлометри. Визирнуло сонце. Застрибали на слiпучо-бiлiй, що й оком не охопиш, ковдрi мiльярди дiамантiв... Докучай i Бандит — на смику. Докучай iде спокiйно, вiн багато лiт прожив уже i багато ганяв i зайцiв, i лисиць, i вовкiв, — його вже нiчим не здивуіш, а Бандит тiльки друге поле починаі, — вiн то рвоне вперед, то повернеться до вас i намагаіться, пiдстрибнувши, покласти переднi лапи вам на груди, то знову — вперед. Нервуіться Бандит... Рветься i так жалiбно-жалiбно скавучить. — Пусти, — мовляв, — дай побiгать, дай натiшиться! Дивись, як бiло скрiзь, як хороше, як снiг блищить! Дай покачаться! Йосип Явдокимович, пихкаючи цигаркою, совiтуі: — Пустимо з того боку, од грушi, щоб проти вiтру. Ви проходьте трохи вперед од грушi й ставайте в лiщинi, а я на той бiк перебреду та за терном сяду. Пустите тодi, як я вже на мiсцi буду! Я потихеньку свисну! — Гаразд! — Та зайця не стрiляйте! Лисичок спочатку поколошкаімо. Хiба собаки за куцохвостим ув'яжуться, — ну, тодi битимемо, щоб собак звiльнити! — Добре! У лiщинi затишно-затишно... Утоптуіться навкруги снiг., щоб зручно було на всi боки повертатися, бо лисиця може вискочити i зцюдова, i студова, i спереду, i ззаду... Докучай лiг i лежить бiля нiг, а Бандит нап'явся, мов струна, пiднiс голову i нюхаі, нюхаі, нюхаі... — Якi ж запахи проскакують через рожевi твої нiздрi в чистопорiдний твiй мозок, Бандите? Якi? Чи фiалковий од рипицi пишної "труби" хитрої лисицi, чи густий сморiд зголоднiлого сiроми-вовка, чи невиразне пахкотiння i увi снi тремтячого зайчика-побiгайчика? Якi? Ляж, Бандите, заспокойся! Ви обдивляітесь навкруги... Он од ялинки простягся вузенький ланцюжок-слiдок i бiля грушi обiрвався. То — бiлочка. Може, спить вона тепер солодким сном, листячком у грушевому дуплi прикрившись, i сняться їй сосновi шишки та солодкi горiшки... А он далi трохи покотилися в ярок одна за одною кругленькi ямочки, i де-не-де мiж ямочками нiжнолегесенький по снiгу "чирк". То лисичка з нiчного полювання в ярок одпочивати пiшла... Значить, ість! Легенький свист. То Йосип Явдокимович подаі знак, що вiн уже на мiсцi. Вiдпускаються з смика Докучай i Бандит. — Ну, хлопчики, вперед! Нi пера нi пуху! Три хвилини напруженої тишi... П'ять хвилин... Ще тиша... Раптом одчайдушне скавучання Бандита I нервово-густий Докучаїв бас: — Гав! Бандит однаково iстерично скавучить, чи то зайця вiн пiдiйме, чи то лисицю, а Докучай, почувши зайця, спочатку даі легесеньке "скаву-скаву", а потiм — спокiйний "гав", i далi рiвномiрне "гав", "гав", "гав"... Погнав, значить... На лисицю Докучай подаі перший "гав" значно нервовiше i йде за нею, гавкаючи трохи частiше i вищим тембром, нiж за зайцем. А Бандит i за зайцем, i за лисицею однаково iстерично: — Ай-яй-яй! Ай-яй-яй! Погнали лисицю... Ну, тут уже у вас пульс iз 72 ударiв зразу на 90, очi рогом на лоба, "прострiлюючи" лiщину, i ходором ходить у руках двадцятка. — Спокiйно! — сам до себе.— Спокiйно! Перша горжетка на вас iде! Метрiв за 50 од вас, з легеньким трiском, iз лiщини на поляну вилiтаі вона... Вона не бiжить, а летить, червона-червона на слiпучо-бiлому фонi, випроставши трубу (хвiст) i витягши мордочку. — Бах! — легкий стрибок i червоного нема,-самий тiльки бiлий фон... Вискакуі Докучай, за ним Бандит. Докучай зиркаі у ваш бiк, бачить, що нiчого нема, рявкаі суворим басом i мчить далi. За ним Бандит. — Ай-яй-яй! Ай-яй-яй! Покотила горжетка через яр, i ви бачите, як майнула бiла китичка на її хвостi у лiщинi по той бiк яру. Докучай мало-мало не на хвостi в неї сидить. На Йосипа Явдокимовича пiшла. — Пильнуй, старий! Аж ось: — Бах! Дим i снiгова курява бiля Йосипа Явдокимовича. — Бий, — кричу, — старий, удруге, щоб певнiше було! — Крiпко лежить! — кричить Йосип Явдокимович i додаі таке, про що, хочи ви як мене просiть, написати не можу. Я зриваюсь з мiсця, лечу крiзь кущi в ярок, засапавшись, видираючись на гору, й пiдбiгаю до Йосипа Явдокимовпча. — Єсть? — питаю. Вiн дивиться кудись убiк i не каже, а стогне: — ксть! Он! За терном! Я стрибаю за терен... Крутиться Докучай i смикаі лiвою ногою. Я падаю в снiг... А десь далеко, аж у другiм кiнцi яру, Бандит аж плаче та заливаіться: — Ай-яй-яй! Ай-яй-яй! Горжетку ганяі... Приїздите ви додому в старому Йосипа Явдокимовича кашкетi, бо лисичачу капелюху ви загубили, як через кущi бiгли... Вам дома й кажуть: — Горжетка? Чорнобурка?! Одна була лисичача капелюха, та й ту прополював. I хто тi рушницi вигадав?! — Ладно, — ви собi думаіте, — ладно! Говори! Говори! Одужаі Докучай — знову за горжетками їздитимемо. 1945