ДРАМАТИЧНИЙ ЕТЮД Місіонерська школа в Китаї. Учитель, він же і пастор, проказує китайчатам. Пастор. І коли народився Христос, була ніч... Гм... зоряна ніч... Китайчата, ставши рядком перед учителем, голосно вигукують. Школярі. Була, була ніч... ніч... зоряна, зоряна... (А самі, за звичкою китайських школярів, махають руками й підскакують то на лівій, то на правій нозі, аж кіски маятниками). Пастор. Пастухи ночували в полі біля череди... Школярі. Біля, біля., череди... у полі, у полі... Входить хлопчик Д ж а н. Школярі так і вкрили його криком. Школярі. Джан! Джан! — Він спізнився! — Ловив драконів дорогою!.. (Раптом замовкають, тільки лунає тоненький тривожний голос дівчинки). X о й. Ой, Джане, поспіши до сера закаблуками вперед... Джан підходить до вчителя й земно вклоняється. Пастор б'є його буковою палицею. Пастор. Раптом небо засяяло, і хор ангелів... Школярі. Небо, небо... ангелів... ангелів... Пастор. Устань, Джане... Дівчинко Хой, скажи, що таке ангел? Мовчанка. Хой. Ангел... Пастор. Я вчора казав... Ну? X о й. Ангел, сер...— дракон... Пастор. Я тобі цього не казав... Я казав... що ангел не дракон... Драконів нема... Драконів вигадала темна китайська голова... Скажи, Джане, ти,— хто створив ангелів? Д ж а н. Сер, ви про це не казали... П а с т о р. А як ти думаєш? Д ж а н. Я думаю, сер, що їх зробив англійський король. Пастор. Що-о?! Джан, відчувши, шо сказав щось не до ладу, виправився. Д ж а н. Його величність, добрий англійський король. Пастор. Що-о?! Хто? Хто сказав тобі таку дурницю?.. Хто вкинув тобі в голову таку... комуністичну ідею?.. (Тягне Джана до бамбукової палиці). Джан. Ви сказали, сер... Пастор. Що-о? Я?! Джан. Ви сказали, сер, що його величність... Пастор. Ну? Джан. ...Добрий англійський король все робить для бідних. Пастор. Ну... і Джан. Ви сказали — подумай... Я подумав так, що й ангелів зробив добрий наш король... для бідних... ' Пастор. Ая бачу, ти, хлопчику, занадто розумний... Ти такий розумний, що коли всі китайці такі, будуть, то у його величності короля англійського не стане рушниць і гармат... Стань отут... навколішки... Нагнисй. (Б'є тричі палицею). Ангелів створив... бог... бог... 66^...'; Кажіть усі! Школярі. Ангелів, ангелів... створив, створив... бог... бог... Пастор (пише крейдою на дошці). Бога бійся, короля шануй... Візьміть олівці й пишіть: бога бійся, крроля шануй... Пишіть, аж поки я вернусь. (ВиходитЬ). Школярі (до Джана). Чому ти спізнився? — Чи їв ти вже? — Мабуть, просив на пристані по харчевнях рису?.. Джан. Це нічого, що спізнився, я й завтра спізнкнся, о!.. Ш к о л я р і. Ти й завтра спізнишся? Д ж а н. Це нічого, що... палиця... Це нічого, що захворів мій сліпий татко... Це нічого, що в нас нема рису... Зате я знаю щось, а ви не знаєте, о!.. Ні ти, Лі, ні ти, Хой, ні ти, Гецзи, , ніхто з вас не знає, о... А я вже знаю, о... Школярі. Що? — Ану що? Д ж а н. Я знаю таке, що його сер боїться, і всі сери, і... навіть англійський король боїться... Школярі. Джане, скажи!.. — Ну, скажи!.. — Я тобі дам рису — скажи!.. — А я вареників із свининою... Д ж а н. Я знаю таке, що скоро я, і мій татко, і всі бідні їстимуть вареники з свининою і навіть па-ба-сянь-цай їстимуть... Велике здивування. Школярі. Па-ба-сянь-цай! Всі їстимуть па-ба-сянь-цай?! — Вісім коштовних страв?! Д ж а н. Так! Па-ба-сянь-цай! Боби з імбиром, квасолю з імбиром, сочевицю з імбиром. Все так зробить Ленін... Я знаю вже про Леніна, о!.. Школярі. Про Леніна? — Що таке, Джане, про Леніна? Д ж а н. Що таке про Леніна? Далеко там, от там... за великою стіною, на вихорі літає Ленін... По всіх країнах... Школярі. Даос... — Чарівник... Джан. Ні-ні... Даоси — шахраї... Даоси напускають на очі туману, а Ленін багато знає і про всіх бідних знає... У тітки Лунь сухоти — він знає, кривому Сюєві сер вибив три зуби — він знає. І за мене знає, і за тебе, Хой, і за тебе, Лі, знає... о... Ленін. Він тільки за бідних. Скоро, скоро він прилетить до нас. Школярі. А король англійський? — А солдати на машинах, Джане? Джан. Ленін... він такий, от такий, і король його боїться, і всі сери, бо він сяде на вихор, і ніхто йому нічого... Хоч нехай вони на машинах, йому це нічого. Бідним він дає яку хоч роботу... Він як каже, то слова обертаються на зірки червоні і так ясно сяють бідним... Ш к о л я рі. А це правда, Джане? — Хто тобі казав? Д ж а н. Є листи й книжки від Леніна... Кулі на пристані читали... Скоро... Скоро він прилетить до нас на вихорі, як на коні, й тоді ми проженемо всіх серів і нашого зі школи, і я навіть ударю нашого тричі... Ні... Один раз, оцією палицею... Школярі. Тричі, Джане?.. — Тричі, Джане?.. Хтось. П'ять-сім... Школярі— Ша! Сер іде. — Сер. Рух і гиша. Входить пастор. Пастор. Всякий благочестивець боїться бога і шанує короля... Гм... Не боїться бога і короля хто, скажи мені, Хой? X о й. Ленін, сер. Учитель аж присів. Школярі. Ленін!.. Ленін! Екран: ЛЕНІН ЖИВЕ В СЕРЦЯХ ПРИГНОБЛЕНИХ УСЬОГО СВІТУ!