Стефан Малларме<br />
Лебідь

Перекладач: М. Драй-Хмара

Сонет

Краси пречистої безсмертний гордий син,<br />
ударом п'яних крил чи ти розіб'єш нині<br />
забуте озеро, де покриває іній<br />
прозорий зльотів лід, що не дійшли вершин?

О лебедю, згадай, ти був і є один<br />
прекрасний, та дарма змагатися в пустині:<br />
ти в пісні не сказав, в якій це жить країні,<br />
як мертвої зими засяє сонний сплін.

Ти шиєю струснеш білясту агонію,<br />
одкинеш безміру просторів цих стихію,<br />
але не жах землі, що крила полонив.

І як мара в імлі леліє сяйвом срібним,<br />
холодним сном зневаг навік себе ти вкрив,<br />
о лебедю, в своїм вигнанні непотрібнім!