Над могилами самогубців<br />
Уночі схилявся Білий Ріг.<br />
Над могилами Синьогуб цвів<br />
І ніяк одцвісти не міг…

А ніч тяглася і не було ранку.<br />
А квітка самогубців Синьогуб<br />
Тремтіла у мертвечому танку<br />
І вабила серця до самозгуб.

І чекала життьова утома<br />
На згуки Судних Труб…<br />
А ніч була нерухома<br />
І нев’яла квітка Синьогуб…

І над житлами самогубців<br />
Жах смерти життя стеріг…<br />
Уночі жахливо Синьогуб цвів<br />
І ніяк одцвісти не міг.