– Куди ти, вітре,<br />
Летиш так пильно?<br />
Побудь зо мною,<br />
Мене візьми…

– На Україну<br />
Лечу я вільно,<br />
До сонця-ласки<br />
З ції пітьми.

Тому я граю<br />
В могутні сурми,<br />
Бо розірвав я<br />
Льодяний сков,

Бо переміг я<br />
Крижані тюрми,<br />
І ось я вільний,<br />
Я – вітер знов.

Поглянув сумно<br />
Йому я в спину<br />
Й гукнув щосили<br />
Йому услід:

– Як долетиш ти<br />
На Україну,<br />
То передай їй<br />
Палкий привіт.