Куди подінусь я з нудьгою,<br />
Куди подамся від журби,<br />
Робак, роздавлений ногою,<br />
Нікчемна іграшка судьби?

Всім світить сонечко ласкаво,<br />
Всіх гріють промені ясні;<br />
Але те перше наше право<br />
Нам тільки мариться у сні.

І я кляну за катом ката<br />
В моїй невольницькій глуші,<br />
Що. нацькував на брата — брата,<br />
Відкинув душу від душі,

Люд закував в цупкі кайдани,<br />
Позбавив молодість мети;<br />
Кляну... та як загоїть рани,<br />
Де крихту роздиху знайти?