А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,
А з правди, чесноти і довір"я. У кого — з вірності у коханні.
У кого — з вічного поривання. У кого — з щирості до роботи.
У кого — з щедрості на турботи. У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!