Кричимо ми бучно,<br />
Хвалимо старе;<br />
Серденько ж розпучно<br />
В нас знічев’я мре.

На весь світ гукаєм<br />
Про біду лиху,<br />
Та щось не шукаєм<br />
Іншого шляху.

Другий за нас зробить,<br />
Думає усяк:<br />
Хто-небудь пособить<br />
Із братів-друзяк;

Гляне, яка доля<br />
Визволить з ярма;<br />
Або й так, що воля<br />
Прийде і сама.

Треба вчинків перших....<br />
Тільки де вони?<br />
Велетнів померших<br />
Викличмо з труни!

Скрізь цю мудру раду<br />
Ухо дочува...<br />
Але хто ж дасть ладу?<br />
Де та голова?

Вміли батьки наші<br />
Битись, жартувать;<br />
Від гіркої ж чаші<br />
Їм не зрятувать.

Бо ніхто з могили<br />
Не поможе там,<br />
Де й живучі сили<br />
Не страшні катам.

Не діждати збоку<br />
Нам поради — ні!<br />
Певність свого кроку,<br />
Сміливість в борні,

Праця безупинна —<br />
Звалюють врага...<br />
В нас самих — провина,<br />
В нас самих — снага.