Була хатка в долині.<br />
У малій тій хатині<br />
Жила мати старенька,<br />
З нею доня маленька.

Каже мамі Маруся:<br />
— Шити, мамо, навчуся.<br />
Шити, ще й вишивати —<br />
На хлібець заробляти.

Вчилась доня пильненько,<br />
Вміє шити гарненько.

— Пустіть мене в світ, мати,<br />
В людей праці шукати. —

Іде доня, мандрує,<br />
Рак напроти правцює.<br />
Привітавсь: — Слава Богу!<br />
Куди йдеш ти в дорогу? —

— Іду в світ людям шити,<br />
Щоб на хліб заробити! —<br />
— А я ножички маю,<br />
Що захочеш, покраю. —

Ідуть, праці шукають,<br />
Їжачка зустрічають:<br />
Привітавсь: — Слава Богу!<br />
Куди йдете в дорогу? —

— Йдемо в світ людям шити,<br />
Щоб на хліб заробити! —<br />
— І я піду в світ з вами.<br />
Маю свитку з голками.

Ідуть, праці шукають,<br />
Котика зустрічають.<br />
Привітавсь: — Слава Богу!<br />
Куди йдете в дорогу? —

— Йдемо в світ людям шити,<br />
Щоб на хліб заробити! —<br />
— Я пряду і мотаю,<br />
Для вас пряжі придбаю! —

Ідуть, праці шукають,<br />
Павучка зустрічають:<br />
Привітавсь: — Слава Богу!<br />
Куди йдете в дорогу? —

— Йдемо в світ людям шити,<br />
Щоб на хліб заробити! —<br />
— А я буду вам ткати<br />
Полотенце на лати. —

Ідуть, далі мандрують,<br />
Бором, лісом прямують.

Бігли попри тернину,<br />
Подерли одежину.<br />
Ну, нічого робити,<br />
Нову треба пошити.

На пеньки посідали,<br />
Тяжку працю почали.

Котик пряв і мотав,<br />
Полотно павук ткав.<br />
А рак одяг кроїв,<br />
Ні разу не схибив.

Їжак голки давав,<br />
Раз у раз насиляв.<br />
А Марусечка шила,<br />
Вділ голівку схилила.

І так за одну днину<br />
Мали всі одежину.

Панич рак-неборак<br />
Жупанець мав, як мак.<br />
Їжачок-сірячок<br />
Із тонких ниточок,<br />
А павук виткав сам<br />
Собі хрест на жупан.

Котик вибрав кожушок,<br />
Щоб не змерз і не змок.<br />
На Марусечці убори<br />
Шиті в народні узори:

Передок й рукави,<br />
Жупан гарний новий<br />
І чудова спідничка,<br />
Під коралями стрічка,<br />
На голівці вінок —<br />
Хоч іди у танок.

Ідуть далі, мандрують,<br />
Аж зозульку десь чують.<br />
Бором — лісом літає,<br />
По доріжках питає:

— Чи знайдеться кравчиня,<br />
Щоби одяг пошила,<br />
Гарний одяг весільний<br />
Для самої князівни? —

Наші кравчики чують<br />
Та чимскорше мандрують<br />
Аж до Києва міста.<br />
Там церков є аж двіста,<br />
Дніпро плине в долині<br />
Під береги зелені.<br />
А на горі палата<br />
Князева пребагата,

Споглядає в долину<br />
На цілу Україну.

Йде Маруся під гору<br />
Аж до княжого двору.<br />
У дворі повно гуку<br />
І гамору, й стуку.

Варять, печуть без упину<br />
На весільну гостину.<br />
Слуги ходять усюди —<br />
Бачать: йдуть якісь люди.

Межи ними дівчина<br />
Гарно-пишно вдягнена.<br />
І князівна виходить,<br />
Наче сонечко сходить.<br />
Та й Марусі питає,<br />
Чого вона бажає.

А Маруся їй каже:<br />
— На запрошення княже<br />
Йду пошити князівні<br />
Красні шати весільні.<br />
Тут помічники мої,<br />
Всі до праці готові.

Князівна відповіла:<br />
— Ший, дівчинонько мила.<br />
Лиш не знаю, чи встигнеш,<br />
Чи до ранку пошиєш! —<br />
— Встигну, встигну напевно,<br />
Милостива князівно! —

І всі повні охоти<br />
Узялись до роботи:<br />
Котик пряв і мотав,<br />
Павук узорами ткав,<br />
Їжачок у голки<br />
Всиляв срібні нитки,

А Марусенька шила,<br />
Мережила, робила.<br />
Так шили без устанку<br />
Цілу нічку до ранку.<br />
Вийшло сонце на гору:<br />
Йде Маруся до двору.

Помічники за нею<br />
Несуть пишну кирею.<br />
Стали перед ворота —<br />
Сяє сукня, як злота.<br />
Отворив князь віконце,<br />
Бачить одяг як сонце.

Мережки в нім біліли,<br />
Вишивки мерехтіли.<br />
Сіяв жупан нашитий<br />
В перли і самоцвіти.<br />
А князівна зраділа,<br />
Зараз сукню наділа.

А всі ахнули з дива:<br />
— Яка ж вона вродлива,<br />
Яка вона прекрасна,<br />
Наче зіронька ясна! —<br />
І князівна зраділа,<br />
Ще й жупан наділа.

Плеще в ручки пещені<br />
І дякує дівчині.<br />
Дала кравчикам дари<br />
Червінці і таляри,<br />
На весілля просила,<br />
Пампушками гостила.

Взяли кравчики плату —<br />
Нагороду багату.<br />
І вибрались потому<br />
У дорогу до дому.

Дома плаче матуся:<br />
— Де то моя Маруся? —<br />
Ось стук-стук у віконце —<br />
В ньому личко як сонце.

— Відчиняйте, матусю,<br />
Привітайте Марусю! —<br />
Входить доня у хату,<br />
Несе грошей багато.<br />
Несе дари в торбинці —<br />
Для матусі гостинці.

Потім жили щасливо,<br />
Ґаздували на диво.<br />
Доня хату поклала<br />
І худібки придбала,<br />
І машину купила —<br />
І співала і шила...