Коли помру — прийдіть до мене, люди,<br />
Свічки прощання мовчки запаліть.<br />
По мені безліч днів щасливих буде<br />
І неповторних веселкових днів.

Шуміти будуть грози голосисті<br />
І маків цвіт втішатиме дівчат.<br />
В світанкових свіжих, росяних і чистих,<br />
Нераз горласті півні прокричать.

Джерел вода людську вгамує спрагу,<br />
Торкнеться мрія віщого крила.<br />
А я, сумний, по той бік буду прагнуть,<br />
Щоб Україна вічною була.

Щоби у світі жити було любо,<br />
Рясніла плодом яблунева віть...<br />
...Коли помру — прийдіть до мене, люди,<br />
І на прощання свічі запаліть.