Коли пішли зі світу ґазди перші...
Коли пішли зі світу ґазди перші...
Коли пішли зі світу ґазди перші,<br /> ти був поблизу — допоміг дійти.<br /> А потім сів на їхній відумерші,<br /> та їхні полонини і грунти
для тебе завеликі, а обійстя<br /> замоцні.
Ти злякався їхніх ґражд!
Тому й вогню запраг,
як благовістя.
А благовоння погару, як страж,
роками пантрував. Хіба то біди?<br /> Пусте!
Єсть Божий дім, і ти — при нім.
Нагим прийшов. Ні з чим зі світу підеш.<br /> Ти Господа просив:
аби — ні з чим.
Провів ти перших ґаздів,
ти й останніх
кидаєш перед ликом Всеблагим.<br /> Ти сам давно живеш
лише в сказаннях,
хоча живеш іще життям земним.
Ще пиво п'єш у Космачі — "Столичне".<br /> У жертву ще приносиш ярчука,<br /> щоб не пропало ремесло заплічне,<br /> бо ангела караюча рука
меч опустила.
Нині ґазди перші —
апостоли твої, твої брати.<br /> А той, кого ти ждеш на відумерші,<br /> не йде.
А мав прийти і помогти.