Тарасик набігавсь,<br />
примчав із двора.<br />
Уже й за уроки<br />
сідати пора.

Ось віршика вивчив,<br />
задачі зробив.<br />
В щоденник заглянув<br />
тривогу забив.

Гласить неодмінний<br />
шкільний записник:<br />
"Принести до школи<br />
клумачний словник".

Завдання у класі<br />
він сам записав.<br />
А що за словник то —<br />
і досі не взнав.

Прибіг до бабусі,<br />
що прала рушник:<br />
— А що таке, — каже,<br />
клумачний словник?

— Клумачний? — бабуся<br />
на те хлопчаку. —<br />
Та, мабуть, що носять<br />
його в клумаку!

Сестричка сміється,<br />
швидка на язик:<br />
— Сам, — каже, — доклумай,<br />
який це словник!

Та це вам не шахи,<br />
це вам не лото:<br />
кого не спитає —<br />
не знає ніхто.

Спитав у сусіда —<br />
вже дещо нове:<br />
— В нас, — каже, — в будинку<br />
письменник живе.

По радіо мову<br />
веде про слова.<br />
Слова — це перлини,<br />
це дивні дива!

Піди ти до нього —<br />
у нього книжки.<br />
Він знає й розкаже<br />
про всі словники.

Ну що ж, як розради<br />
немає ніде,<br />
в квартиру поета<br />
Тарасик іде.

Ось дзвонить, заходить:<br />
— Будь ласка, — гука, —<br />
клумачного дайте<br />
мені словника!

Поет усміхнувся:<br />
— Ти просиш дарма:<br />
клумачного, — каже,<br />
в природі нема.

Клумачний... То, мабуть,<br />
почулось... Пробач,<br />
бо той, хто тлумачить,<br />
той зветься — тлумач.

Буває, що слово<br />
відоме давно,<br />
а знає не кожен,<br />
що значить воно.

І тут у пригоді<br />
стає визначник<br />
скарбів наших мовних —<br />
тлумачний словник.

Тарасику, світла<br />
твоя голова,<br />
Ану, зустрічав ти,<br />
наприклад, слова:

красуля, красоля?<br />
Словник розгорни —<br />
і зразу побачиш,<br />
що значать вони:

красуля —красуня,<br />
красоля — цвіток.<br />
І тут же: краснуха —<br />
хвороба діток.

Оце ж і тлумачний<br />
словник! Зрозумів?<br />
А є словники ще —<br />
походження слів.

Любити життя —<br />
звідси йде життєлюб.<br />
А шлюб — від слюбитися<br />
слюб — отже й шлюб!

Вивчатимеш мову:<br />
слова — в голові,<br />
любов до них — в серці,<br />
в самому єстві.

— Слова в голові? —<br />
розсміявся хлопчак. —<br />
То, значить, для слів<br />
не потрібний клумак!

Радіє письменник<br />
з тямкого дружка:<br />
— Як любиш, наука<br />
тобі не важка.

Ціннюща в людини<br />
до знань ненасить.<br />
І їх за плечима,<br />
тих знань, не носить.

— Спасибі! — Тарасик<br />
додому побіг.<br />
І ледве, зраділий,<br />
ступив за поріг:

— Доклумав! — гукає<br />
сестричці своїй.<br />
А потім біжить<br />
до бабусі мерщій.

Примчавши на кухню,<br />
червоний, як мак:<br />
— Бабусю, — кричить, —<br />
не підходить клумак!

Ціннюща в людини<br />
до знань ненасить.<br />
І знань за плечима, —<br />
гука, — не носить!