Ви вже давно ступили за порiг є<br />
Життя земного, лiрники-пiвбоги<br />
I голос ваш — рапсодi&#239; й еклоги —<br />
Дзвенять у тьмi А&#239;дових дорiг.

I чорний сум, безмовний жаль налiг<br />
На берег наш, на скитськi перелоги —<br />
Невже повiк не знайдете спромоги<br />
Навiдатись на наш пiвнiчний снiг?

I ваше слово, смак, калагатiя<br />
Для нас лиш порив, недосяжна мрiя<br />
Та гостро&#239; розпуки гострий бiль.

I лиш одна ще тiшить дух поета,<br />
Одна вiдроджує ваш строгий стиль —<br />
Ясна, дзвiнка закiнченiсть сонета.

15.12.1921