Кінчилось. Тихо грім останній...
Кінчилось. Тихо грім останній...
Кінчилось. Тихо грім останній<br /> змовкає в дальньому лунанні<br /> і так, як вовк жене отару,<br /> холодний вихор гонить хмару.<br /> Знов сонце гріє все навколо,-<br /> і люд, охоплений журбою,<br /> старі й малі, біжить юрбою,<br /> цілим селом спішить на поле.<br /> Простують, босі, нещасливі,<br /> мертвотно зблідлі, сумовиті,<br /> туди, де, вічним лихом биті,<br /> пустіють глухо їхні ниви.<br /> Там люта жниця потоптала<br /> усе — жита, вівси, ячмені,<br /> ще недостиглі і зелені,-<br /> вона і цвіт надії зжала...
1900
Перекладач: Микола Бажан