Хтось метнув неминучу стрілу.<br />
Захиталось струнке оперіння,<br />
І, негаданий креслячи лук,<br />
Під ногами тікає каміння.

Заступило веселкою зір.<br />
Чисті барви на диво веселі.<br />
Замість неба, і міста, і гір<br />
Небувалі пливуть акварелі.

Ти, що мечеш всі стріли, один,<br />
Тільки ласка — стріла твоя злотна:<br />
Замість жаху бездонних глибин —<br />
Дать уздріти барвисті полотна!