І як я вмру, не розумію —
життя моє одвічнеє…
Павло Тичина
Книга перша
Домороси. Іспит сумління
І
Коли на майдані страдчівської церкви Різдва Пресвятої Богородиці не стало празнешного люду й запрошені на святкові обіди прихожани розходилися лісовими стежками по двоє, по троє, а то й цілими гуртами до обійсть, розкиданих по галявинах і вилаштуваних рядочком над тихою Верещицею, я помітив мален...