Надька, сусідка, копала картоплю. Сонячно, тепло, як серед літа, ще й вітерець повіває ласкавий: то волосся пригладить, то щоки легенько торкнеться. Надя копала-копала, а потім, натомившись, лягла перепочити. Голічерева, прямо на теплу ріллю. Прикрила очі хустиною й незчулась, як заснула. Мимо йшов Хвиномен. "Та й смачно ж бісова молодиця лежить!" Став, придивився: лежить, не ворушиться. Мов і не дихає. "Вмерла, чи що?" Підійти б, роздивитись, так не з руки. Хтось побачить — таке наплетуть, що й за місяць не одплюєшся. Стоїть Хвиномен — не зна, що робити. Аж біжить Наталка. Вона завжди не ходить, а бігає. — Наталко, ходь-но сюди! — позвав її Хвиномен.— Поглянь, як оно Надька лежить. — Ой Боже, померла! — сплеснула руками Наталка. — Та ти підійди подивись, а тоді уже божкатимеш! — Померла, померла, я здалеку бачу! Скочу до Вальки, бо я мертвих боюся. Побігла, Вальку гукнула: — Валько! Валько! Там Надька померла! Як упала голічерева, так і лежить — не ворушиться. Побігли, бо я мертвих боюсь. Біжать уже вдвох. На бігу перегукуються: — Од чого ж вона, бідолашна? — Од серця, од чого ж іще! — Наталку не раз за серце хапало. — Отак рано вмерти! Це ж треба труну лаштувати. — Як притягнем до хати, то я до Якима і скочу. Ніхто на хуторі не міг змайструвати таку ловку труну, як Яким. Покійник як ляже, то за руки тягни — не захоче вилазити. Яким же, добряче хильнувши, завжди говорив: — Як на мене, то кращої людини, аніж покійник, і на світі нема! Коли ж хто цікавився, чому саме покійник, він наставляв великого пальця (а ніготь на тому пальцеві як копито у коня) та й водив перед носом того, хто запитував: — А ти коли чув, щоб покійника словом лихим поминали?.. Так що труну для Надьки замовляти тільки Якимові... Підбігли, засапані, ледь дух переводять: — Лежить? — Та лежить. Не ворухнулась ні разу. — Го-оспо-ди, отак рано вмерти! — Та ви підійдіть! — Хвиномен нетерпляче. Пішли. Валька попереду, Наталка позаду. Як підступили за кілька кроків, Валька тихенько й позвала: — Надю, Надю, ти жива чи вже вмерла? — Та? — підхопилася Надька. Жінки як стояли, так і посідали в ріллю. * * * Валька гикала до вечора, Наталка ж всю ніч пила валер'янку.