Хмарки Носте*
Де очі йому заліпила жорства,
Де стліли вигнанника кості?..
А скелі довкола, а вічна трава
Чекали господаря Носте.
Його не спинила б державна межа,
Він з рідними горами завжди:
Здається, бунтарська могутня душа
Живе у руйновищах башти.
Розтоптані діти... Розтоптаний світ...
Несли кизилбаші неволю.
Хитала пилюка з-під вражих копит