Хмарина в небі голубім...
Хмарина в небі голубім...
Хмарина в небі голубім<br /> Пливе, як мрія,одиноко,<br /> І вітру раннього потоки<br /> Несуть її крилом своїм.
Куди ти мчиш, куди летиш,<br /> Моїх поривів птице рання?<br /> Ще по ярах лежить світання,<br /> Як неба вистояна тиш.
Шумлять тополі-сторожі,<br /> Але тобі нема межі,<br /> Де кличуть сонце урочисті<br /> Бори в зеленому намисті.
Ми ще зустрінемось колись,<br /> А зараз мчи, моя крилата,<br /> На схід, над Каспієм горбатим,<br /> Як над минулим, зупинись.
Тут жив співець. Огні заграв<br /> Йому ще снилися крізь муку,<br /> У серці він носив розлуку<br /> І на Украйну позирав.
Серед оновлених полів<br /> Спинися, райдужна, далека.<br /> Тут шлях лежав і мліла спека.<br /> Тут він за всіх переболів.
На дорогі його сліди<br /> Дощами спражними спади!