Вона стояла на самісінькім краю села. Стара-стара, перехняблена, а вікна майже в землю повростали. Люди в ній давно не жили. Під зогнилим тином в усі боки розрослася дереза. А в дворі були лопухові джунглі. Я ще ніколи не бачив таких гігантських лопухів. Верхівками вони здіймалися аж над дерезою, а величезними листками встелили весь двір. Навіть нікуди нозі ступити. Та ми й не ступали туди. Ми обминали страшну хату десятою дорогою. Навіть удень. Ми з Васьком живемо недалеко і не раз чули, як увечері жахливими голосами кричать біля хати коти, як гримить, ніби хтось бігає, на даху іржаве залізо. Інколи ми стояли біля нашого двору й дивилися крізь сутінки на те страхіття. Там серед двору безшелесно ходили примарні тіні, щось посвистувало й гуло на горищі. Нам раптом ставало холодно, ми зіщулювалися й тікали додому. — О, так рано прибігли,— здивовано казав батько.— А чому ж це ви не гуляли? — Та…— махав я рукою. — Нагулялися,— зніченим голосом вимовляв Васько. — Щось на вас це не схоже,— не переставав дивуватися батько.— То забіжите хтозна-куди, що вас і не догукаєшся, а то наче вас хтось прив'язав до двору. Ми йому нічого не кажемо, хоч батько й допитується: — Може, вас хтось налякав? Соромно зізнатися, що боїмося старої хати. Ще сміятися буде, хоч тут і немає нічого смішного. Бо що за сміх може бути, якщо людина боїться. Якось Васько сказав: — Так хочеться побачити, хто ж там живе... Я згадав подвір'я в лопухах, врослі в землю вікна, згадав котячий вереск по ночах, і аж дрижаки по тілу пішли. — А мені зовсім не хочеться побачити, хто ж там живе! — сказав я навмисне бадьоро. Але Васько мені не повірив: — Тобі теж хочеться, але тебе страх не пускає! — А тебе? — Мене теж... Але людина повинна перемагати свій страх. Давай, і ми переможемо! — Ти старший, ти й перемагай! А я ось підросту, тоді теж перемагати почну,— думав, що викрутився, я. Але Васько став мені докоряти: — Оце так, значить, хай брат іде в біду... Хай там пропадає, а ти сидітимеш удома і нічим не допоможеш? Я страшенно не люблю, коли він отак говорить. Аж сил терпіти в мене немає. — Чого це ти саме там перемагатимеш страх? Давай краще підемо до ставка і стрибнемо з дамби... — Та я ж не боюся з неї стрибати." А ти боїшся? — Ні,— сказав я, бо забув, що боюся. — Отож увечері треба піти до хати й усе розвідать! Увечері піти... Тут удень страшно, а він: увечері! Васько завжди щось як придумає, то хоч стій, хоч падай. Довго ми з ним сперечалися, а потім він і каже: — Піду сам, а якщо повернуся живим, то геть усім розповім, що ти такий страхопуд. Я мало не заплакав од образи. Знаю: він як скаже, так і зробить. Довелося погодитись іти з ним. І вечір того дня так швидко настав, що я й зоглядітись не встиг. Отож коли присмерки впали і серце в мене десь уже впало, Васько й каже: — Ходімо, значить… А в самого голос дрижить так незвично. — Може, не підемо? — з надією запитую я. — Підемо. І ми пішли. Вийшли з нашого освітленого двору на вулицю і, мов злодії, стали пробиратися в темряві На небі ще й місяць не зійшов і зорі не висіялися. Темно-темнісінько. Вже на дорозі нам лячно стало. — Давай повернемося,— тихенько прошу Васька. — Чого це ми будемо повертатися?! — на всю дорогу гукає він. Я аж присів з несподіванки. — Не галасуй так. — Нічого не бійся,— знову голосно каже він.— Ми ж у своєму селі!.. Кого нам тут боятися? А мені й справді наче не так страшно стало. Отак ми й дійшли до самісінької дерези біля тину. Нерішуче стояли вглибині темного вечора, наче на дні моря. А перед нами, мовби страшна істота, похмуро випливала й здіймалася загадкова хата. Повз нас до неї прошелестів вітер. І в ній на даху щось раптом залопотіло, загриміло, закашляло. Я й незчувся, як упав на землю. А біля мене вже лежав Васько. — Не дихай так голосно,— прошепотів я йому з останніх сил. — Це ти не дихай,— обпік мене гарячим голосом у вухо. Довго ми лежали, бо зовсім сил не було встати. А в дворі поміж лопухів щось чхало, бурмотіло, кашляло, хихикало і бігало. Потім воно запищало — і прямо на нас. Не знаю, як ми на ноги зірвалися й опинилися біля своєї хати. Вскочили прожогом у двері, а батько запитує: — Хто це за вами гнався? — Та… так,— сказав я.— Ніхто. — Ми просто бігли,— сказав Васько. — Просто так не бігають,— не повірив батько, але не допитувався далі А вранці нам з Васьком стало соромно. Може, там нічого страшного й не було, а ми так наполохалися. І ми пішли до хати. Пробралися через дерезу у двір, стали серед лопухів, як завойовники. Васько свиснув на чотири пальці. З-під ніг у нас ящірка шмигнула, миша пробігла. З вибитого вікна горобці шугонули. Підійшли ми до дверей і натиснули разом. Двері заскрипіли й розчинилися. Все перед нами було обсноване павутинням. Десь біля вікна дзижчали мухи й оси. Посеред кімнати лежала гора брудного лахміття. І — все. І більше — ніде нічого. Ми навіть розчаровано зітхнули. — А що ж ти думав,— сказав Васько.— Тут якісь злодії живуть чи інопланетяни? — Нічого я такого не думав,— одповів я.— Просто вона була дуже загадкова, ця хата... — Справді,— погодився він.— Мені здавалося, що тут якась таємниця прихована. Після того ми часто ходили до старої хати гратися. Ми її вже зовсім не боялися. А цієї весни хати не стало. Приїхав величезний бульдозер, штовхнув її — і вона розсипалася. Нам здалося, що хата від несподіванки аж зітхнула. І скло з вікон розпачливо забряжчало. Мені чомусь стало так сумно, що сльози в очах запекли. Васько теж похнюпив голову і тихо сказав: — Нема вже нашої хати… Як шкода! Вдома ввечері ми запитали батька: — А навіщо завалили ту хату? — Як навіщо? Та розвалюха стояла в селі, мов більмо на оці! Віджила вона вже своє. — Хай би собі стояла,— сказав Васько. — Ага,— погодився і я. — Ні, на місці будуватимуть нову, цегляну. Таку, як у нас. Добре ж у ній жити? — Добре,— відповіли ми разом. — Бачите, що ніхто в старій не хотів селитися. Всім потрібні хороші хати. Ми згодні, звичайно, що всім потрібні хороші хати. Саме такі, як у нас. І все одно тої, старої, із врослими у землю вікнами, нам дуже-дуже шкода. Шкода, хоч там і жили наші страхи.