Хай на небі зовсім змарнілий<br />
Срібний місяць хмарку шука, —<br />
Бачу тільки платок твій білий,<br />
Знаю: в муфті тепла рука.

Ми йдемо, і шепочуть віти,<br />
Між будинків вітер літа,<br />
Я діждався: знайшла в мені ти<br />
І читаєш свого листа.

Зустрічаються радо зорі<br />
І зовуть, говорять вони,<br />
Що все далі, далі простори,<br />
Де лунають планетні сни.

І не може бути іначе,<br />
Я не чую світів чужих,<br />
Коли серце землі гаряче<br />
Б'ється в ніжних грудях твоїх.