Першим же ударом бік ракети розрізало, наче консервним ножем. Людей жбурнуло в порожнечу, і вони розсипалися, звиваючись, мов зграйка сріблястих рибок. Вони опинились у морі пітьми, а корабель — мільйон уламків – мчав далі, мов рій метеоритів, у пошуках утраченого сонця.
– Барклі, Барклі, де ти?
Вони перегукувалися, мов діти, що заблукали, загубилися в холодній ночі.
– Буде, Буде!
– Капітане!...