Ізабелла
Ізабелла
Ізабелла
(Уривок)
Вона жила з братами у палаці.<br /> Із діда-прадіда багатії,<br /> Від шахт і фабрик, від тяжкої праці<br /> Вони всі добра набули свої.<br /> Для них і гордий гнувсь у дзвоні-клаці<br /> Кривавих ланцюгів. У течії<br /> Сліпучих рік раби, облиті потом,<br /> Черпали мул для них, багатий злотом.
Для них цейлонець, притаївши дух,<br /> Пірнав назустріч пажерній акулі,<br /> Для них у нього кров струміла з вух;<br /> Для них тюлень ячав, як стріли й кулі<br /> Його пронизували. Всі навкруг<br /> Для них трудилися, слабі, знебулі.<br /> Без огляду жорстоке жорно справ<br /> Брати крутили — й цілий світ стогнав.
А чим пишались? Що лились фонтани<br /> Розкішніше за сльози бідняка?<br /> А чим пишались? Що поріг альтани<br /> Догідніший за стежку жебрака?<br /> А чим пишались? Що пісні й пеани<br /> Закреслило перо рахівника?<br /> Так чим пишалися ці дві прояви?<br /> Питаю знов ім'ям самої слави.
Вони жили в самотності глухій,<br /> Користолюбства боязкі герої,<br /> Як два євреї, що в землі святій<br /> У сад ховались од юрби худої;<br /> Два яструби в діброві щогловій,<br /> Два мули з вантажем брехні старої,<br /> Два упирі, що люблять теплу кров,<br /> Знавці іспанської та східних мов.
Як сталося, що навіть у світлиці<br /> Їх зір непевний вислідив її?<br /> I як ті дві ходячі рахівниці<br /> Дізналися, куди думки свої<br /> Лоренцо повернув? Хай хижі птиці<br /> Їм жадні очі вип'ють! I в сім'ї<br /> Той щулиться, мов заєць на пороші,<br /> Хто чесним торгом наживає гроші...