ІЗ ДНІВ
польових
Нам дали наказ міцно держатись позицій, доки не прийде підмога. Довелось наспіх поробити невеличкі шанці й за ними критись. Ми зовсім не знали, коли саме надійде підмога, якої сили наш ворог, і не думали, що з нами може статись через годину, дві, добу. А так спокійно йшли собі в майбутнє.
Уночі ставало тривожніше. На тім боці горіло небо, не горіло, а світилось яскравим блаки...