1.

Леді Мовчання<br />
з чарівливої клітки<br />
тіла<br />
троянда<br />
крізь розважливу<br />
ніч<br />
птахо<br />
ю

(тендітно на<br />
дивовижне темнаве обличчя<br />
твій<br />
запашний<br />
голос сіється<br />
крила<br />
раптово в уні<br />
сон<br />
сонцю

жагучим болем краси світанку)

2.

небо срібним<br />
дисонансом підправляє<br />
барви<br />
Квітня

в<br />
хаосі скарбів банальних

наче міль воно повільно

вимахує крильцями хлипає<br />
по траві б'ється об дерева і<br />
будинки і врешті<br />
знаходить ріку

3.

корчі<br />
тортур

скреготання і<br />
дряпання роздертої

норми<br />
тріск і<br />
провисання<br />
рівнин гамір<br />
сутичок<br />
колапс І

супокійне,<br />
огорнуте<br />
в страхітливу красу

заходу сонця

юне місто

соромливо знімає із себе одежу<br />
вимірів<br />
стає садом агонії

4.

горби<br />
немов поети вдягають<br />
ся в пурпур<br />
ну

велич гамору

дня

замученого<br />
серед золота,

занепалого<br />
випаровування<br />
червоної душі в сутемінь

так<br />
темноокий майстер<br />
відчиняє<br />
солодкі ворота

мого серця і

виймає<br />
тро<br />
янду,

прекрас<br />
ну<br />
вбивцю

5.

жалить<br />
золотий рій<br />
зі шпиля<br />
срібного

славоспівом

величезні дзвони троянд<br />
товстогубі і непристойні

і високий

вітер<br />
бреде<br />
мо<br />
рем

яке

заснул

-О

6.

не<br />
бо<br />
мог<br />
ло сві ти ти<br />
ся<br />
смачний<br />
проворний

рожевий лякливий

лимон<br />
зелений хол одни<br />
йшо<br />
ко

лад. під<br />
рух ли<br />
ви<br />
ми<br />
губ а ми

фі

а

л

оКо

7.

я споглядав як<br />
з прозорого плаття<br />
ночі зірки<br />
дрібнішають з-

лу<br />
-щ-<br />
уют-<br />
ь<br />
-с-<br />
я осипаються

і лиш<br />
темнаво<br />
зла<br />
зоря п

-о<br />
хит-<br />
уєть<br />
-ся заманюючи<br />
світанок<br />
а тоді

різко

в безвість. і коли над моєю<br />
головою<br />
ця зірка<br />
Виб ух

( ає

її спертий крик

так схожий на дзвінок будильника)

8.

поміж зелених

гір

раптові спі<br />
ви

вогню потойбіч червоних річок<br />
чистокрилі і<br />
безконечні<br />
хвилі

спалах

буй<br />
ства<br />
вакханки.

роздерта пелюстка<br />
гори,божевільне<br />
обличчя. мініатютна<br />
грація<br />
танцю

9.

пора прокидатися знімати із себе зорі уже<br />
світанок<br />
у вулицях неба світло гуляє сіючи вірші

на землі свічі<br />
погашені місто<br />
встає<br />
з піснями на<br />
вустах зі смертю в очах

це світанок<br />
це світ<br />
добиває залишки снів…

я бачу вулиці де сильний<br />
чоловік добуває хліб<br />
бачу брутальні пики задоволених<br />
безнадійним жахом жорстокого щастя

це день,

у дзеркалі<br />
я бачу тлінного<br />
чоловіка<br />
мріє<br />
мріє<br />
мріє у дзеркалі

це<br />
присмерк на землі

свічки запалено<br />
потемніло.<br />
люди позачинялися у своїх будинках<br />
тлінні люди позачинялися у своїх ліжках<br />
місто<br />
засинає зі смертю на вустах з піною в очах<br />
пора спати<br />
вдягати зірки…

у вулицях неба ніч гуляє сіючи вірші

10.

переходитиму вбрід

цей струмок палаючих квітів

Нестиму сонце в устах<br />
стрибатиму в свіже повітря

Живий

із зачиненими очима

і присмерк вливатиметься

в сонні вигини мого тіла

І плавно проникатимуть цнотливі<br />
пальці русалок

В досконалу таїну<br />
моєї плоті

І я підніматимуся

Після тисячі літ

поцілунків<br />
квіток<br />
Застигне мій зуб в сріблі місяця