На синьому безмежжі океану,<br />
де не догляне навіть людське око,<br />
високо, аж до хмар, в імлах глибоко<br />
самітний острів серед хвиль пеану.

На острові, так каже казка,<br />
теменні скарби десь лежать закляті.<br />
Горять моряцькі очі у завзятті,<br />
жага бушує в душах буйно й баско.

І вітер дме, і буря тне у парус,<br />
а човен щоглами дере мли пару,<br />
солоною водою перемок.

Нараз вдаряють у підводні скелі,<br />
щасливі, бо в незнання гинуть хмелі:<br />
на острові пустелі лиш – пісок.