Дзвенять сніги лататтям голосів,<br />
Хмеліє день, напоєний весною.<br />
Запрошучи жайвора на спів,<br />
Висока синь прощається з журбою.

Не вигасло багаття нам в душі<br />
За дні зими, і стоголосі гами,<br />
Моя любове, знов до нас мерщій<br />
Із вирію вертають з журавлями.

Тоді печаль на радість поверта,<br />
І стелиться довкола доброта,<br />
В твоїх очах народжуються сльози.

Яріє усміх у досвітній млі,<br />
І благовість приходить до землі,<br />
Щоб нагадати про травневі грози.