Заявив я вчора тату:
— Я страшенно
хочу мати
годівницю на вікні.
Хай птахи
свистять мені!
— Що ж! —
примружив тато очі,—
Непогана думка, син.
Буде все,
як дуже схочеш,—
це давно відомо всім...—
З того часу я ходив —
і хотів, хотів, хотів,
їв — хотів.
Співав — хотів.
Навіть спав —
і теж хотів.