У школу ми ходили полем.
Одним своїм краєм поле прилягало до села, і треба було зробити добрий гак, щоб обійти його, а потім толокою, балками, через стару греблю, через покинутий і запустілий Кубенків сад дістатися до Першотравенки, де стояла на горі наша маленька школа-семирічка.
Кружним шляхом ніхто не ходив. І шли навпростець — гонами.
Раз або й два на рік — весною і восени — поле орали. І...