С и н<br />
Скажи мені, будь ласкав, тату,<br />
Чого ячмінь наш так поріс,<br />
Що колосків прямих я бачу тут багато,<br />
А деякі зовсім схилилися униз,<br />
Мов ми, неграмотні, перед великим паном,<br />
Мов перед судовим на стійці козаки?

Б а т ь к о<br />
Оті прямії колоски<br />
Зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром;<br />
Котрі ж поклякнули — то Божа благодать:<br />
Їх гне зерно, вони нас мусять годувать.

С и н<br />
Того ж то голову до неба зволить драть<br />
Наш писар волосний, Онисько Харчовитий!<br />
Аж він, бачу...

Б а т ь к о<br />
Мовчи! почують — будеш битий.