Я себе серед неба не бачу,<br />
І в безмежжі немає мене.<br />
Мою долю — сумну і незрячу —<br />
Птах удачі, мабуть, обмине.

І розтану я в мареві часу,<br />
Де змішались і вічність, і прах,<br />
Бо туманиться синь передчасно<br />
У моїх нелукавих очах.

І ніхто не подивиться знову<br />
В їх густу й неокраю глибінь.<br />
...Загубилася щастя підкова<br />
Серед сумнівів і ворожінь.