Я себе посеред ікони на дерево проміняв...
Я себе посеред ікони на дерево проміняв...
я себе посеред ікони на дерево проміняв<br /> і ніч прилипає до горла холодним вологим лезом<br /> вони справді кожної ночі підбирають мені імена<br /> і я прикриваю ними свій фіолетовий безум
легше терпіти муку вона виглядає старшою<br /> її благородні стегна прикриті траурним шовком<br /> я привітаю кожного кому дорога ця лажа<br /> доки його в підземному не проковтне тусовка
я можу терпіти кожного третього в цьому світі<br /> мостити ними дорогу якою прийдуть форелі<br /> але вони щоранку примушують мене тремтіти<br /> повернувшись назад у тіло і причинивши двері
та є межа перевтілень старенька самотня земля<br /> де серед зливи богів забракло єдиного бога<br /> постели мені в небі курво я схожий на твоє маля<br /> мене нема на цім світі мене немає нікого