* * *

Я натомився од екзотики,<br />
Од хитро вигаданих слів,—<br />
А на вербі срібляться котики,<br />
І став холодний посинів.

Нехай я щастя не знайшов того,—<br />
Його весна несе струнка,<br />
І держить свічку воску жовтого<br />
Її мережана рука.

Іще осніженою лапою<br />
Зима на груди налягла,—<br />
А свічка капає і капає<br />
Над смутком білого села.

1925