Я кину все. Я вірю в кілометри…
Я кину все. Я вірю в кілометри…
Я кину все. Я вірю в кілометри —<br /> обвітрені, задихані і злі.<br /> Багато їх у матінки Деметри,<br /> яка була богинею землі.<br /> О, розмотай шляхи мені, богине!<br /> Світ за очі від себе забіжу.<br /> Рятуй мене, врятуй мене, бо гине<br /> моя душа, задивлена в чужу.<br /> Так ніжно, так беззахисно, так віддано,<br /> так всупереч тверезому уму.<br /> Врятуй мене розлукою і віддаллю, —<br /> ні спогаду з собою не візьму.<br /> В гірких оазах сонячної цедри,<br /> де грім тримає зливу в рукаві,<br /> де тільки версти, дерев'яні зебри,<br /> пасуться в запорошеній траві, —<br /> хай буде степ, хай буде ліс і гори,<br /> хай вибухне земна твоя пралють,<br /> коли лихі на око семафори<br /> мені дорогу смутком переллють!