* * *

Б. П.

І знову осінь суне Тамерланом,<br />
У вуличках арбатських тиша тиш.<br />
За полустанком десь чи за туманом<br />
Шлях непроїжджий день у день чорніш.

Так ось вона, дорога та остання!<br />
Світ начебто оглух. Стихає лють...<br />
Гіркота гефсіманського зітхання,<br />
Євангельської старості могуть.

1947