І казка знов розкажеться,<br />
Таємна, чарівна,<br />
І ще раз нам покажеться<br />
Нове життя, весна.

Під теплими проміннями<br />
Природа оживе,<br />
І чарами-веліннями<br />
Розбудить все живе.

Метелики, комашечки<br />
Почнуть свої танки,<br />
І повні меду чашечки<br />
розкриють їм квітки.

Та жити не збирається<br />
Вже серденько моє,<br />
Крізь сльози усміхається,<br />
Зозулею кує.

Не роки — дні вилічує<br />
Не другим, а мені<br />
І тернями заквітчує<br />
Труну на чужині.