І далечінь і комашина зграя<br />
В проміннях сонця суто-золотих.<br />
Іду в житах, – а де сама не знаю —<br />
І без думок і без мети.

Назустріч вітер і поля навколо<br />
В киреї довгій стиглих нив,<br />
А на хатах і на стодолах<br />
Стожари соняшних огнів.

Від тих огнів на серці самоцвіти,<br />
Ще в глибині захованих пісень.<br />
Іду в житах, а поруч спечне літо<br />
Новітні сили з посміхом несе.

І знаю: скоро сповнить аж до краю<br />
Пахучу клуню жито золоте.<br />
Тому так поле сонячне співає,<br />
Тому там серце радістю цвіте.