Мій світоплине,
мій світе і Всесвіте вічний,
Знов обірвалась
в найвищім акорді струна!
Сиплються зерна
моєї гризоти і лічить
Їх не Вершитель
в розлогах земних і трагічних,
Але спокусник,
що зветься здавен Сатана.
Стомленим оком
хтось зиркає з неба гіренько,
Стидно йому
за абсурдний земний балаган.
Плаче перо
благ...