Грім
Грім
Була гроза, і грім гримів,<br /> Він так любив гриміти,<br /> Що аж тремтів, що аж горів<br /> На трави і на квіти.
Грім жив у хмарі, і з гори<br /> Він бачив, хто що хоче:<br /> Налив грозою грім яри,<br /> Умив озерам очі.
А потім хмару опустив<br /> На сад наш на щасливий<br /> І натрусив зі сливи слив,<br /> Щоб легше було сливі.
Та тут до грому навздогін<br /> Заговорила груша:<br /> "Трусніть і грушку, дядька грім,<br /> Бо важко мені дуже..."
І дядько грім сказав собі:<br /> "Потрушу я грушу,<br /> Бо небеса вже голубі<br /> Я покидати мушу".