Ти знаєш, у нашому домі,<br />
в старому буфеті, давно<br />
живе мій добрий знайомий –<br />
старенький буфетний гном.

Він знав ще дідуся хлоп’ям,<br />
а маму — малим дівчатком,<br />
гукав пустунам: "Ай-яй!",<br />
Слухняним давав шоколадки.

Замкнувши буфет на гачок,<br />
золотить на свята сервізи.<br />
Багріє його ковпачок<br />
за склом серед вазочок різних.

Він любить какао пить,<br />
смоктати м’ятні гостинці.<br />
Так довго і солодко спить<br />
в старій музикальній скриньці.

Навчився він чемних манер<br />
в одної маркізи з фарфору.<br />
Сказала маркіза: — Тепер<br />
дружити із вами не сором.

Ви просто — франтом, хоча<br />
втягніть у петлицю троянду.<br />
І прошу до мене на чай<br />
Разом з цвіркуном-музикантом;

Століття, і друге, і третє, —<br />
прислухайся! — чуєш? – завжди<br />
клопочеться гном у буфеті,<br />
бормоче, зітха, шарудить.

І тупа, і плямка в куточку,<br />
і дзвонить в буфетні шибки.<br />
І в довгі засніжені ночі<br />
нашіптує дітям казки.