В молочнім світлі матових кінкетів[43]<br />
цвітуть на чорнім шовку ордері.[44]<br />
Вогонь в очах холодних загорів,<br />
в судоргах пальці, начеб грав на флейті.

Круг нас паде зелено-жовта мряка,<br />
різнув у вухо свист слизький, мов різки.<br />
Тоді виймав із наших чіл він мізки<br />
й в кишені їх вкладав свойого фрака.

На наші очі, мов рясні каскади,<br />
лились струмками бомбаї й багдади.

І начеб виросли нам крила з пліч,<br />
і забажали ми летіти пріч.

Та в кріслах нас держав шалений гніт,<br />
розпуки нас облив морозний піт.