I Піфагорові штани — назва, по-перше, вульгарна, а по-друге, вона не відповідає дійсному станові речей. Ну, хто-таки, скажіть, може пошити штани з катета або з гіпотенузи? Ми знаємо, що матерії — сукна чи шевйоту — на штани треба приблизно один метр. Ну, а скільки треба на штани катетів, а скільки гіпотенуз? Ніхто цього не скаже. Отже, Піфагорові штани зовсім не штани, а геометрична теорема, що її винайшов і довів великий грецький математик Піфагор, що народився на острові Са-мосі, потім переселився в південну Грецію, де й жив у V столітті до нашої ери. Піфагорова теорема, як ви знаєте, полягає ось у чім: "Сума площ квадратів, побудованих на катетах прямокутного трикутника, дорівнює площі квадрата, побудованого на гіпотенузі цього трикутника". Цією теоремою найбільше уславився Піфагор перед математикою, перед усім людством. І ніколи за це людство Піфагора не забуде. II Васька Перепелицю Піфагор цікавив постільки, поскільки треба було знати і вміти довести його теорему перед учителькою геометрії Вірою Іванівною. І все! Більше Піфагор аж ніяк Васька Перепелицю не цікавив, а — навпаки — непокоїв його. Та й справді: десь там аж на острові Самосі народився якийсь там Піфагор, вигадав аж у V столітті теорему, а ти тут страждай! Та ще й Віра Іванівна: — Ти, Перепелице, продивись Піфагорову теорему, та не один раз продивись, бо ось-ось екзамени! А ти не дуже, Васю, її знаєш! Добре говорити Вірі Іванівні — "продивись": що, вона, Віра Іванівна, центр нападу чи воротар? Що, їй. Вірі Іванівні, болить, що вчора футбольна команда з вулиці Чкалова забила команді, де грає Васько, три голи, а Васькова команда їм — нуль? 3:0!! Жарти вам! Добрі мені жарти, коли капітан Васькової команди Вано Недоберидзе плакав! Чесне піонерське, отакими сльозами плакав. А потім одібрав у Рубена Амудар'яна, воротаря, бутси й крикнув: — Біжи додому в шкарпетках! Партач! — Холодно, Вано! Як я побіжу? Та й мама... — Що "холодно"?! Що "мама"?! А пропускати м'ячі не холодно?! А три — нуль — теж "мама"?! А Васькові Вано підніс під самісінький ніс кулака : — У штангу? Я тобі дам у штангу! Так коли Васькові, скажіть, будь ласка, робити оте саме "продивись"? Несправедлива Віра Іванівна! III Екзамени. Екзамени — річ серйозна. Кому хочеться дістати переекзаменовку на осінь, — ціле ж літо тоді нанівець піде! А як іще, крий доле, на другий рік залишишся?! А футбол хіба річ не серйозна? Кому хочеться діставати 3:0 на користь супротивника?! От і крутись! От і страждай! Дехто каже, що спочатку приготуй уроки, продивись вивчене, а потім і в футбол можна. Але це так говорять, мабуть, не футболісти. Хоч візьміть, приміром, Вано Недоберидзе, капітана футбольної команди: він і в футбол грає, і вчиться непогано. Якось так уміє... А у Васька так не виходить. Чому — він і сам не знає! Однаково ж він із Вано ніби й уроки готує... Тільки Вано спочатку вивчить уроки, а потім у футбол тренірується, а Васько спочатку тренірується у футбол, а потім учить уроки. А хіба це не все дно? Сама ж Віра Іванівна каже, що від зміни місця доданків сума не змінюється. Перед екзаменами Васько кріпко засумував. "Доведеться, мабуть, кинути футбол!" — подумав Васько. — Чого ти, Васю, такий сумний? — запитав його Рубен Амудар'ян. — Екзамени! Доведеться, мабуть, припинити футбол! За геометрію треба братися! Погано в мене, Рубене, з геометрією! — "Пифагоровьі штани на все стороньї равньї", — заспівав Рубен Амудар'ян. — Ти не смійся, Рубене, тут не до сміху. Віра Іванівна сказала, що, як не візьмусь за геометрію, може бути погано! — "Погано"! "Погано"! — перекривив Васька Рубен. — Що ти не знаєш, що робити? Ту ж саму Піфагорову теорему не можна хіба накреслити на долоні або на пальцях? Та й основні теореми теж сяк-так понамальовуємо. Я тобі перед екзаменами допоможу! Днів, мабуть, із сім сидів перед екзаменами Васько Перепелиця і все записував чорнильним олівцем не долонях і на обшлагах у сорочці теореми та аксіоми. Мало не всю геометрію за допомогою Рубена по списував та понакреслював. "Викручусь!" — думав собі Васько Перепелиця. Іде Васько Перепелиця на екзамен з геометрії. Боязко Васькові... Боязко, та, проте, він сам себе підбадьорює: "Те невже ж провалюсь? Все ж у мене списано". Треба ж було Рубенові взяти до школи футбольного м'яча, щоб після екзаменів зразу на майданчик — і в футбола! Раненько прийшли наші учні до школи, — екзамени ще за годину. — А давай ударимо, Васго, — крикнув Рубен і вдарив по м'ячу. Васько одбив. Підбігає ще кілька учнів. Літає м'яч по шкільному двору. От Рубен як ударить! Гарматний удар! Васько хотів перехопити м'яча, а він його по руках я-а-ак шарахне! Васько впав і руками в калюжу, підхопився, як глянув на руку, так і вмер... Руки — сині-сині, бо чорнильний олівець розлізся, ну, такі руки, хоч поодрубуй. А головне, м'ячем поперебивало усі перпендикуляри, поперемішувало катети з гіпотенузами, а з Піфагорової теореми наробило кваші. ...Як увійшов Васько до класу, як подивилася Віра Іванівна на руки, покивала головою та й опустила в журналі проти прізвища Васі Перепелиці коротенький перпендикуляр... Одиницю! Навіть не екзаменувала. За те поставила, що хотів обдурити вчительку і цілу екзаменаційну комісію. Про-о-пало у Васька Перепелиці літо! 1952