Фонтане любощів живий!<br />
Приніс я в дар тобі дві рози.<br />
Люблю немовчний гомін твій<br />
І поетичні чисті сльози.

Твій срібний пил свіжить мені<br />
Чоло студеною росою.<br />
Ах, лийся, лийсь передо мною,<br />
Дзвени, дзвени про давні дні!

Фонтане любощів печальний!<br />
Я також мармур твій питав;<br />
Хвалу почув країні дальній;<br />
Та про Марію ти мовчав...

Світило пишного гарему!<br />
Невже забуто промінь твій?<br />
Чи про Марію та Зарему<br />
Всю повість виткано із мрій?

І, може, тільки сну тремтіння,<br />
Уяви пристрасної пал —<br />
Скороминущі ті видіння,<br />
Душі неясний ідеал?