XXXVIII.

Філістери гарно вбрані<br />
По полях, лісах гуляють,<br />
Раді, скачуть, мов телята,<br />
Літо краснеє вітають.

Погляд їх блищить, – дивують:<br />
"Як цвіте все романтично!"<br />
Довгі вуха наставляють:<br />
"Як співає шпак велично!"

Але чорную запону<br />
Почепив я на віконці, –<br />
Бо до мене завітали<br />
Марища при яснім сонці.

То з підземної країни<br />
Встало давнєє кохання,<br />
Сіло й плаче біля мене…<br />
Серце рвуть його ридання!