Фантазії зими
Фантазії зими
І
Як у казці: гірські холоди<br /> Снігові розіп'яли лаштунки.<br /> Зарясніли, мов перші сліди,<br /> Обіч ліз незаметені лунки.
Не лопоче вже листям лоза,<br /> Ніби хвилі в годину погідну.<br /> Купоросна тремка бірюза<br /> Не сяйне з пагінців самоцвітно.
Бурштинову, черлену смагу<br /> Виноградна сховала округа:<br /> Ніби заєць — по горло в снігу —<br /> Кожен кущ нашорошує вуха.
Я дивлюсь і дивлюсь, та дарма:<br /> В сніговім безгомінні та в небі<br /> Всеподібністю кличе зима.<br /> Але що нагадає про тебе?!
ІІ
Прийшла зима: щільніш причинять двері.<br /> Хто встане вдосвіта —<br /> проймають дрижаки...<br /> Та радо — бо скінчилися хурделі —<br /> Онук і дід у двір прокопують стежки.
В такий мороз співати ліньки півню.<br /> Дерева і кущі сховалися в сніги.<br /> Яка це благодать — на білину чарівну<br /> Лягає, мов письмо, значимий слід ноги.
Ген промінець проклюнувся на сході,<br /> Тут жилкою струмка пульсує джерело...<br /> Дрібний пташиний слід чіткий, на подив:<br /> Немов чекан торкнув снігів сріблясте тло.
Знаходиш легко все в цім світі чистім.<br /> Урешті — всі сліди приводять до дверей.<br /> Але твої невисловлені мислі<br /> Загубляться безслідно для людей.
III
В зимі, коли сніги ідуть імлаві<br /> Й не розібрати голосу завій,<br /> Покличе чаша зблиском сапераві,<br /> Камін розгорне пломінкий сувій.
Тихенько, поодинці, без принуки<br /> Ми біля столу сядемо кружка,<br /> І кухлі стрепенуться давнім згуком.<br /> Мов тих фазанів зграя гомінка.
Як погляди ми возведемо го?рі,-<br /> З оздобних кухлів ковані птахи<br /> Відлинуть, ніби мрії світозорі,<br /> Над виноградники і предківські дахи,
У присмерку кружляють над горіхом,<br /> Щоб розлетітись до стежок, полів.<br /> Сплять лози сторожко, укриті снігом,<br /> А їм все сниться мципобели* спів.
----------------------<br /> * Мципобела — співоча птаха (груз.).